ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 20-2/069
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил
України на рішення господарського суду м. Севастополя від 11
серпня 2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13 жовтня 2003 року у справі № 20-2/069 за
позовом військового прокурора Військово-Морських сил України в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України і його
структурного підрозділу Державного підприємства Міністерства
оборони України "ПМ" до Будівельного управління Чорноморського
флоту Російської Федерації про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року військовий прокурор ВМС України звернувся до
господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України і його структурного підрозділу
Державного підприємства Міністерства оборони України "ПМ" з
позовом до Будівельного управління Чорноморського флоту Російської
Федерації про стягнення з уточненням позовних вимог 661777,53
грн., які складаються із вартості спожитої електроенергії в межах
встановленого ліміту в сумі 100468,54 грн., вартості
понадлімітного споживання електроенергії в 2001 та 2002 роках в
сумі відповідно 219869,72 та 334715,17 грн. і 6724 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11 серпня 2003
року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13 жовтня 2003 року, позов задоволено
частково, стягнуто з відповідача 68631,16 грн., з яких 45692,64
грн. складають вартість спожитої електричної енергії в межах
ліміту, в тому числі пеня в сумі 6724,10 грн., 22938,52 грн.
вартості понадлімітного споживання електричної енергії та 1700
грн. судових витрат. В решті в позові відмовлено.
У касаційному поданні першого заступника прокурора ВМС України
ставиться питання про скасування постановлених у справі судових
рішень з посиланням на допущені порушення норм матеріального
права, та прийняття нового рішення про задоволення позову в сумі
577277,53 грн.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, які
підтримали доводи касаційного подання, заперечення представників
відповідача, котрі вважали, що судові рішення постановлені з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, вивчивши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, суд
вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, між сторонами 4 грудня 2000 року укладено договір № 54,
за умовами якого позивач повинен був здійснювати постачання
електроенергії відповідачу відповідно до визначених договором умов
та величини споживання, а останній мав оплачувати спожиту ним
електричну енергію.
При споживанні електричної енергії понад встановлені величини
відповідач зобов'язаний оплачувати її в п'яти кратному розмірі.
Приймаючи рішення в частині позовних вимог, які стосуються
стягнення за понадлімітне споживання електроенергії, місцевий суд
виходив з того, що позивачем, в порушення п. 3.1.4 договору,
перевищення ліміту розраховано помісячно та того, що між сторонами
не було узгоджено кількості понадлімітного споживання
електроенергії за період 2001-2002 років. Оскільки представники
відповідача підтвердили, що відповідач спожив понад встановлену
величину споживання 34213 кВт/год. електричної енергії на суму
22938,52 грн., судом прийнято рішення про стягнення даної суми, а
в решті позову в цій частині відмовлено.
З такою позицією погодився і суд другої інстанції, зазначивши, що
понадлімітне споживання електроенергії не було зафіксовано
сторонами відповідними актами, а позивач, визначаючи перевищення
ліміту помісячно, не вказав норми закону чи договору, які
визначають такий порядок розрахунку.
Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись
не можна, оскільки вони, всупереч вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ґрунтуються на неповно
встановлених обставинах справи та належного дослідження умов
договору.
Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією термін
"розрахунковий період" визначено як період часу, за який
визначається обсяг спожитої електричної енергії, величина
потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений
сторонами розрахунковий період вказується в договорі.
Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що споживач проводить
оплату за електричну енергію щомісяця за розрахунковий період до
12 числа поточного місяця у відповідності з діючим законодавством.
На вказані положення попередні судові інстанції не звернули уваги
та не зазначили у прийнятих рішеннях, який конкретно розрахунковий
період визначено ними при вирішенні спору, яка конкретно величина
споживання електроенергії встановлена умовами договору за кожний
конкретний період та яка фактично величина електричної енергії
була спожита відповідачем у вказані періоди.
Між тим, визначення та з'ясування вказаних питань має істотне
значення для справи і до того ж, з урахуванням заявлених вимог про
стягнення сум в період до квітня 2003 року, впливає на
правильність застосування діючих у відповідний період норм
матеріального права і, зокрема, Правил користування електричною
енергією в редакції Постанови НКРЕ України від 22 серпня 2002 року
№ 928 ( z0903-02 ) (z0903-02)
та Порядку постачання електричної енергії
споживачам в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 9
квітня 2002 року № 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
.
Стягуючи з відповідача 22938,52 грн. вартості понадлімітного
споживання, суд не зазначив, за який розрахунковий період вона
виникла, та якими доказами підтверджена її величина.
За таких обставин, постановлені судові рішення в частині вирішення
спору щодо понадлімітного споживання електроенергії не можна
визнати такими, що постановлені з дотриманням та правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому
вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд.
При новому розгляді справи у вказаній частині позову суду слід
урахувати вище викладене, вжити заходів для повного з'ясування
обставин, що мають значення для справи, визначити дійсні права та
обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог закону
вирішити спір.
Судове рішення в частині стягнення за спожиту електричну енергію в
межах встановленої величини споживання в сумі 45692,64 грн. та
6724,10 грн. пені постановлено з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил
України задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 11 серпня 2003 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13 жовтня 2003 року в частині вирішення спору щодо понад
лімітного споживання електричної енергії скасувати і справу в
даній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті зазначені судові рішення залишити без змін.