ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 14/157-03-4031
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :
розглянувши у відкритому Одеського обласного відділення
судовому засіданні касаційну Українського державного фонду
скаргу підтримки селянських
(фермерських) господарств
на постанову від 19.08.2003 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 14/157-03-4031 господарського
суду Одеської області
за позовом Селянського (фермерського)
господарства “НУ”
до Одеського обласного відділення
Українського державного фонду
підтримки селянських
(фермерських) господарств.
про стягнення 85100 грн.
За участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явився
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2003 р.
по справі № 14/157-03-4031 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги
СФГ “НУ” задоволені, Одеське відділення Українського державного
фонду підтримки селянських (фермерських) господарств зобов'язано
повернути майно СФГ “НУ” на суму 85100 грн., отримане згідно з
додатком № 1 до акту прийому-передачі від 30.05.2000 р.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що спірне майно на суму
85100 грн. було отримане відповідачем за актом прийому-передачі
майна 30.05.2000р. в рахунок погашення боргу позивача за
договорами № 2 від 27.03.97 р. та від 29.12.97 р., однак
відповідач не зарахував це майно в рахунок погашення
заборгованості позивача, що підтверджується рішеннями
господарського суду Одеської області від 20.05.2003р. по справі
№ 17-6-34/02-1693.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.08.2003 р. вказане рішення господарського суду залишене без
змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати та зупинити провадження у справі,
посилаючись на те, що суд не врахував факт відсутності спірного
майна на балансі відповідача, всупереч вимог ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не взяв до уваги факт вирішення спору між тими ж
сторонами.
Також, на думку відповідача, акт прийому-передачі майна від
30.05.2000 року відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
кваліфікується як фіктивна угода.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення
представника позивача, перевіривши правильність застосування
судом норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
відповідача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено апеляційним господарським судом, на виконання
умов договору № 2 від 27.03.97 р. та договору № 8 від 29.12.97
р. з додатками до цих договорів, Одеське відділення Українського
державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств
(надалі Фонд підтримки) надало СФГ “Н” фінансову допомогу в
розмірі 35000 грн. та 40000 грн. відповідно, на придбання
сільськогосподарської техніки, обладнання, розвиток
господарства, будівництво овочесховища, придбання КРАЗа, МАЗа,
придбання (будівництво) основних засобів.
СФГ "НУ" надану фінансову допомогу використовувало на придбання
металоконструкцій на суму 6180 грн., що підтверджується
договором № 43 від 05.08.1997р., накладною № 150 від 27.08.97р.
та платіжним дорученням № 19 від 27.08.97р.; на придбання листів
перекриття на суму 2790 грн., що підтверджується накладною № 151
від 01.09.97р. та платіжним дорученням № 21 від 01.09.97р.; на
придбання швіннер-брусів на суму 8700 грн., що підтверджується
договором № 145 від 17.09.97р., накладною № 125 від 01.10.97р.,
податковою накладною № 119 від 14.11.97р. та платіжним
дорученням № 22 від 11.11.97р.; на придбання лісоматеріалів на
суму 4192 грн., що підтверджується договором б/н від 14.01.98р.,
накладною № 17 від 24.01.98;р., податковою накладною № 17 від
24.01.98р. та платіжним дорученням № 3 від 16.01.98 р.; на
придбання пресозбирача на суму 6350 грн., що підтверджується
договором № 36 від 14.08.97р., накладною № 128 від 19.08.97р. та
платіжним дорученням № 20 від 20.08.97р.; на придбання цементу
на суму 888 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17
від 27.08.97р.; на придбання плуга 3-х корпусного на суму 1270
грн., що підтверджується рахунком № 1-2010 від 20.10.97р. та
платіжним дорученням № 21 від 11.11.97р.; на придбання металевих
конструкцій та ємностей на суму 7500 грн., що підтверджується
накладною № 96 від 09.10.97р., податковою накладною № 96 від
09.10.97р. та платіжним дорученням № 24 від 12.11.97р.; на
придбання карбаміду на суму 4620 грн., що підтверджується
договором № 1 від 21.01.98р., накладною № 18 від 21.01.98р.,
податковою накладною № 18 від 21.01.98р. та платіжним дорученням
№ 4 від 28.01.98р.; на придбання 2-х тракторних причепів на суму
6960 грн., що підтверджується договором № 2 від 27.01.98р.,
накладною № 12 від 27.01.98р., податковою накладною № 12 від
27.01.98р. та платіжним дорученням № 5 від 04.02.98р.; на
придбання сівалки та культиватора КРН-4 на суму 6240 грн., що
підтверджується договором № 14 від 17.03.98р., накладною № 14
від 19.03.98р., податковою накладною № 3 від 19.03.98р.,
платіжним дорученням № 11 від 18.03.98р. на придбання самосвала
МАЗ -555 в сумі 2200 грн., запасних частин до самосвалу на суму
10818 грн., здійснення технічного обслуговування та ремонту в
сумі 8760 грн., що підтверджується витратним касовим ордером від
09.02.98р., договором № 25 від 04.02.98р., накладними № 25, № 26
від 09.02.98р., податковими накладними № 25, № 26 від
09.02.98р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 від
09.02.98р., договором № 2 від 02.03.98р., рахунком № 11 від
01.03.98р., накладною № 11 від 02.03.98р., податковою накладною
№ 2 від 03.03.98р., платіжним дорученням № 310 від 02.03.98р. та
інше.
Господарський суд також зазначив, що 30.05.2000р. голова СФГ
"НУ" С-ей А.В. передав, а директор Фонду підтримки З-ий В.А.
прийняв майно вартістю 85000 грн., в рахунок погашення
заборгованості СФГ "НУ”, що підтверджується актом прийому -
передачі майна від 30.05.2000р. та додатком № 1 до нього (а.с.50-
51). Зазначений акт прийому-передачі майна підписаний та
засвідчений печатками сторін. Передача майна вартістю 85000 грн.
відбулась на підставі листа № 4 від 30.05.2000р. голови СФГ "НУ"
(а.с.48-49), із якого вбачається, що голова СФГ "НУ" передав по
акту передачі від 30.05.2000р. майно, у зв'язку із хворобою
останнього, в рахунок погашення заборгованості за видану Фондом
підтримки фінансову допомогу, згідно договорів № 2 від
27.03.97р. та № 8 від 29.12.97р.
Також, із додатку № 1 до акту прийому-передачі від 30.05.2000р.
вбачається, що головою СФГ "НУ" передано саме майно вартістю
85000 грн., яке було придбане останнім за кошти фінансової
допомоги, видані Фондом підтримки згідно договору № 2 від
27.03.97р. та договору № 8 від 29.12.97р.
Цією ж датою, 30.05.2000р., Одеським відділенням Укрдержфонду
підтримки селянських (фермерських) господарств в особі директора
З-ого В.А. (поклажедавець), діючого на підставі Статуту був
укладений договір схову з О-ом О.А. (хоронитель). Згідно
умовам вказаного договору хоронитель прийняв та зобов'язався
зберігати доручене йому майно, а саме майно вартістю 85000 грн.,
згідно додатку № 1. Одночасно п. п. 2.1.2, 4.1. договору схову
від 30.05.2000 р. встановлено, що хоронитель зобов'язаний
повернути прийняте на схов майно за першою вимогою поклажедавця
(Фонд підтримки), договір вступає в силу) з 30.05.2000р. і діє
до моменту, поки одна із сторін не виразить бажання розірвати
договір. Отже, апеляційний господарський суд вважає, що вказаний
договір є діючим по теперішній час, оскільки Фондом підтримки
взагалі не надано до суду доказів щодо звернення до хоронителя з
вимогою про повернення майна, або з вимогою про розірвання
вказаного договору.
Факт передачі майна по акту прийому-передачі від 30.05.2000р.,
встановлений також в описовій частині рішення господарського
суду Одеської області від 20.05.2002р. по справі № 17-6-34/02-
1693, яким вирішений спір за позовом Одеського відділення
Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських)
господарств про стягнення з СФГ "НУ" заборгованості в сумі
89595,64 грн., яка складає основний борг, за невиконання СФГ
"НУ" своїх зобов'язань за договорами № 2 від 27.03.97р.та № 8
від 29.12.97р. в сумі 73000 грн., пеню, нараховану за
прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 15995,64
грн., інфляційні витрати в сумі 2412, 92 грн. Вказаним судовим
рішенням від 20.05.2002р. по справі № 17-6-34/02-1693 з СФГ "НУ"
стягнута заборгованість в сумі 73000 грн. за невиконання
останнім зобов'язань за договорами № 2 від 27.03.97р. та № 8 від
29.12.97р., в іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Одеський апеляційний господарський суд також зазначив, що із
судового рішення від 20.05.2002р. по справі № 17-6-34/02-1693
вбачається, що факт передачі майна на суму 85000 грн., не був
предметом і підставою розгляду спору по справі № 17-6-34/02-
1693, що, в свою чергу, спростовує посилання відповідача,
наведені ним в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до п. 2
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або
іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав.
Доводи скаржника в обґрунтування своїх заперечень, що передане
згідно акта приймання-передачі від 30.05.2000р. майно відсутнє у
Фонду підтримки, з посиланням при цьому на надані баланси за
2000, 2001,2002 роки, не можуть бути прийняті апеляційним
господарським судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідно до
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99р. та Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого Наказом Мінфіну
України від 31.03.99р. № 387 та зареєстрованого в Мінюсті
України 21.06.99р. за № 396/3689, за допомогою балансу не може
бути здійснений щоденний облік змін активів і джерел, насамперед
тому, що баланс складається на перше число місяця, кварталу і
року, а також у зв'язку з багатою чисельністю господарських
операцій. Скаржником, всупереч приписам ст. ст. 33,34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надані витребувані апеляційним
господарським судом бухгалтерські рахунки, які б свідчили про
щоденний, поточний облік господарських операцій. По-друге,
директором Фонду підтримки З-им В.А. вказане майно згідно до
договору схову від 30.05.2000р. передане на схов Олейніку О.А.
Більш того, згідно акта приймання-передачі матеріальних
цінностей від 18.04.2001р. (а.с. 36) при звільнені з посади
директора З-ого В.А. та поновленні на посаді директора Н-ко А.М.
(наказ генерального директора Укрдержфонду № 11-к від
20.03.2001р.) Фондом підтримки не було проведено інвентаризації
основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, що
передбачено ст. 3 Інструкції по інвентаризації ( z0202-94 ) (z0202-94)
,
затвердженої Наказом Мінфіну № 69 від 11.08.95, зареєстрованої в
Мінюсті 26.08.94р. за 202/412.
Беручи до уваги, що в силу імперативних вимог ст. ст. 111-5, 111-
7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи в касаційному порядку судове рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція
не наділена правом встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції та
Одеським апеляційним господарським судом повністю з'ясовані
обставини справи, висновки, викладені у постанові відповідають
обставинам справи, вимогам чинного законодавства, а тому
відсутні підстави для скасування постанови Одеського
апеляційного господарського суду від 19.08.2003р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.08.2003 року у справі № 14/157-03-4031 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.