ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 12/868
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б.,
розглянувши касаційну скаргу приватної фірми "XXX", м. P-cьк (далі
- ПФ "XXX")
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 p.
зі справи № 12/868
за позовом колективного будівельного монтажного підприємства
"YYY", м. Н-ськ Хмельницької області (далі - КБМП "YYY")
до ПФ "XXX"
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного
будівництва, стягнення 26000 грн. штрафу та повернення
проектно-кошторисної і виконавчої документації,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.05.2003
(суддя Шпак В.О.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
цього рішення суд виходив з того, що зобов'язання за договором не
виконано з вини позивача.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 (колегія суддів у складі: Вечірка І.О. - головуючий,
судді Черпак Ю.К., Голубєва Г.К.) рішення суду першої інстанції
скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено:
розірвано договір від 15.11.2001 № 16/0202 купівлі-продажу об'єкта
незавершеного будівництва (далі - Договір), укладений ПФ "XXX" і
КБМП "YYY"; ПФ "XXX" зобов'язано повернути КБМП "YYY"
проектно-кошторисну і виконавчу документацію, отриману згідно з
накладною від 14.02.2002 № 18; з ПФ "XXX" стягнуто на користь КБМП
"YYY" 26000 грн. штрафу та суму судових витрат. У прийнятті
відповідної постанови суд апеляційної інстанції виходив з вимог,
зокрема, статей 161, 162 і 232 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - Цивільний кодекс); саме в межах останньої із
зазначених норм позивачем, на думку апеляційної інстанції,
заявлено відповідні вимоги.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПФ "XXX"
просить названу постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення
суду першої інстанції залишити без змін та стягнути з КБМП "YYY"
державне мито в сумі 130 грн. Скаргу мотивовано неправильним
застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального
права: частини другої статті 128, статей 224, 225 та 232
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та
передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з пунктом 1.1 укладеного сторонами Договору продавець
(КБМП "YYY") зобов'язується передати покупцеві (ПФ "XXX") у
власність п'ятиповерховий житловий будинок у м. P-cьк по вул.
Ч-ській, 88, а покупець - прийняти цей об'єкт та сплатити його
вартість, яку визначено в сумі 260000 грн. (пункт 2.1. Договору);
- відповідно до пункту 3.1.1 Договору продавець зобов'язаний
передати об'єкт покупцеві протягом 10 днів з моменту підписання
Договору й забезпечити передачу об'єкта за актом прийому-передачі,
що підписується обома сторонами. Водночас пунктом 5.1 Договору
передбачено, що продавець зобов'язаний передати об'єкт та всю
необхідну документацію на нього протягом 10 днів з моменту
підписання акта прийому-передачі об'єкта;
- у пункті 4 Договору зазначено, що розрахунок проводиться
протягом 12 місяців з моменту підписання Договору шляхом
перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця;
- передбачені Договором зобов'язання щодо передачі об'єкта за
актом прийому-передачі протягом 10 днів з моменту підписання
Договору продавець (КБМП "YYY") не виконав, об'єкт за актом не
передав, у зв'язку з чим, на думку суду першої інстанції, у ПФ
"XXX" відсутні були підстави для перерахування коштів.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- 14.02.2002 КБМП "YYY" передало ПФ "XXX" проектно-кошторисну і
виконавчу документацію на об'єкт незавершеного будівництва, що, на
думку суду апеляційної інстанції, свідчить про виникнення у ПФ
"XXX" права власності на цей об'єкт;
- ПФ "XXX" зазначає, що на виконання договору він передав КБМП
"YYY" певну кількість цементу за накладною від 01.08.2002 № 30,
яка, однак, в установленому порядку не засвідчена, а довіреність
КБМП на отримання цементу відсутня;
- оскільки ПФ "XXX" порушено умову Договору стосовно оплати ціни
за куплену річ, то до нього має бути застосований штраф у розмірі
10% від суми Договору -26000 грн. (пункт 6.2 Договору).
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно, зокрема, до вказівок закону.
Згідно із статтею 224 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
За цією нормою прийняття і оплата майна, яке виступає предметом
договору купівлі-продажу, неможливі без передачі такого майна
продавцем. Суд апеляційної інстанції з посиланням на частину другу
статті 128 Цивільного кодексу дійшов висновку про те, що отримання
ПФ "XXX" від КБМП "YYY" "проектно-кошторисної та виконавчої
документації та фактичне володіння об'єктом незавершеного
будівництва свідчить про виникнення у нього (тобто ПФ "XXX") права
власності на цей об'єкт".
Згідно з абзацем п'ятим статті 1 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
проектна документація - це
затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються
містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні,
технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів
будівництва. Судовими інстанціями у розгляді даної справи не
встановлено ні складу, ані змісту зазначеної "проектно-кошторисної
і виконавчої документації"; відтак у апеляційної інстанції не було
підстав для висновку про те, що відповідна документація є
"розпорядчою" у розумінні частини другої статті 128 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
. Що ж до фактичного володіння майном (об'єктом
незавершеного будівництва), то сам по собі такий факт не свідчить
про наявність у володільця права власності на відповідне майно.
Водночас судові інстанції з'ясували відсутність акта
прийому-передачі, складання і підписання якого передбачено
Договором.
З урахуванням наведеного судовими інстанціями не встановлено
вичерпно коло обставин, пов'язаних із здійсненням передачі об'єкта
незавершеного будівництва від продавця до покупця за Договором.
Отже, не грунтується на матеріалах справи й думка апеляційної
інстанції про порушення ПФ "XXX" умови Договору щодо "оплати ціни
за куплену річ" (оскільки достовірно не встановлено самого факту
здійснення купівлі-продажу). До того ж відповідний довод суду
апеляційної інстанції містить саме лише посилання на пункт 6.2
Договору, зовсім не розкриваючи змісту цієї умови Договору.
У відзиві на позовну заяву (а.с.27) ПФ "XXX" зазначала, що згідно
з пунктом 1.2 і 2.1 Договору КБМП "YYY" повинне було надати
документи на підтвердження вартості об'єкта та свого права
власності на об'єкт, але зазначені документи подані не були,
незважаючи на звернення ПФ "XXX" з цього приводу.
У судових рішеннях зі справи всупереч вимогам пункту 3 частини
першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не наведено доводів, з яких суд не взяв до уваги
відповідні пояснення й докази, а також не з'ясовано пов'язані з
цими поясненнями обставини.
У касаційній скарзі ПФ "XXX" пояснила також, що в переданій
проектно-кошторисній документації замовником будівництва об'єкту
виступає УКБ H-ської ради, а підрядчиком - БМУ "YYY", і отже право
власності КБМП "YYY" на об'єкт, який був предметом Договору, не
підтверджено.
Таким чином, не встановивши усіх обставин, які входять до предмету
доказування у даній справі, судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
про
прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх
обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанції відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції слід, витребувавши
у належної сторони проектно-кошторисну і виконавчу документацію,
яка була предметом спору, встановити зазначені у цій постанові
обставини, в тому числі щодо права власності на об'єкт
незавершеного будівництва, здійснення передачі об'єкта позивачем
відповідачеві, складу та змісту згаданої проектно-кошторисної і
виконавчої документації, дати цим обставинам належну правову
оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватної фірми "XXX" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.05.2003
p. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 p. зі справи № 12/868 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В. Джунь