ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.02.2004 Справа N 12/380
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "XXX" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.10.2003 року у справі
№12/380 за позовом Комунального підприємства "YYY" до Закритого
акціонерного товариства "XXX" про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 4 715,70 грн.
заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати відповідачем
отриманого у позивача металобрухту та відходів чорних та
кольорових металів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2003 року позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить оскаржені судові рішення
скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, і припинити
провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову
апеляційного господарського суду без змін, як прийняту у
відповідності до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем
протягом 1996-2003 року склалися господарські відносини,
відповідно до яких Комунальне підприємство "YYY" поставляє, а
Закрите акціонерне товариство "XXX" приймає та оплачує
металобрухт, відходи чорних та кольорових металів згідно
приймально -здавальних актів.
12.12.2001 року між сторонами було укладено договір №4654336, за
умовами якого сторони підтвердили свої наміри на продовження
співробітництва, проте сторони не обумовили строків сплати
грошових коштів за поставлений товар.
Протягом зазначеного періоду сторони проводили звіряння
взаєморозрахунків, про що свідчать наявні в справі акти звірки
взаєморозрахунків. Відповідно до такого акту від 30.03.1999 року
відповідач мав заборгованість перед позивачем у сумі 6 777,60 грн.
Наступні акти звірки взаєморозрахунків від 30.12.2002 року та
29.01.2003 року підтвердили наявність розбіжностей щодо
заборгованості відповідача перед позивачем.
31.01.2002 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в
якій визначено суму заборгованості у розмірі 7 229,02 грн.
Закрите акціонерне товариство "XXX" частково визнало вимоги
позивача на суму 2 563,72 грн. і провело розрахунок в межах
згаданої суми.
На час звернення позивача до суду першої інстанції заборгованість
відповідача перед позивачем становила 4 715,70 грн.
Згідно п.5 ч.2 ст. 4 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права та
обов'язки виникають і внаслідок інших дій організацій.
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений
моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а
боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення
вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає
із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач має заборгованість перед
позивачем. Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого
товару сторонами не визначено, а звідси позивач вправі вимагати
виконання, а відповідач вправі провести виконання в будь-який час.
31.01.2002 року позивач звернувся до відповідача з претензією, яка
була частково визнана останнім.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної
інстанції, прийшов до правильного висновку про обґрунтованість
позовних вимог і правомірно задовольнив позов.
Доводи касаційної скарги щодо сплину строків позовної давності
безпідставні, оскільки термін позовної обчислюється з моменту,
коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення
свого права, а в даному випадку перебіг позовної давності
починається після семиденного строку, встановленого для виконання
зобов'язання за пред'явленою в претензії вимогою. З претензією
позивач звернувся до відповідача 31.01.2002 року. Отже, строк
позовної давності щодо стягнення даної заборгованості починається
з 8 лютого 2002 року.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків
суду.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "XXX" залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.10.2003 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук