ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04–18.02.2004 Справа N 06/81-32
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у Державного підприємства “ПЗ”,
відкритому судовому м. Дніпропетровськ
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 25.09.2003
Львівського апеляційного господарського
суду
у справі № 06/81-32
господарського суду Волинської області
за позовом Державного підприємства “ПЗ”,
м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства “В”, м. Луцьк
про стягнення 58 020,00 грн. штрафу за невірне зазначення у
залізничних накладних маси вантажу
за участю представників сторін
від позивача
від відповідача - не з’явилися.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.05.2003,
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 25.09.2003 Державному підприємству “ПЗ”
відмовлено у задоволенні позову до Приватного підприємства “В”
про стягнення штрафу в сумі 58020 грн. за неправильне визначення
у залізничних накладних маси вантажу на підставі статей 118, 122
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий та апеляційний суд
послалися на те, що майнова відповідальність на відповідача може
бути покладена згідно ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
лише в разі
наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні
зобов’язань.
Суд вважає, що відповідачем надані належні докази відсутності
його вини в неправильному визначенні у залізничних накладних
маси вантажу.
Зважування вантажу відповідач здійснював на автомобільних вагах,
що підтверджено відповідною угодою, довідкою станції Рожище про
відсутність на станції ваги для зважування вантажів, актами від
18.10.2002, 31.10.1002, 16.11.2002, 28.10.2002 зважування брухту
чорних металів, витягом із паспорта на автомобільну вагу з
відміткою про проходження 22.10.2002 державної повірки. І хоча
комерційними актами, наданими залізницею, встановлено
неправильне визначення відповідачем маси вантажуё його вина
позивачем не доказана.
Оскаржуючи ухвалені у справі рішення “ПЗ” просить їх скасувати,
винести нове рішення, посилаючись на те, що підставою покладення
на відправника вантажу відповідальності за неправильне
зазначення ним відомостей згідно ст. 129 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
є комерційний акт або акт загальної форми.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць
вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника
стягується штраф у розмірі, встановленому ст. 118 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
За результатами перевірки маси вантажу, відправленого
відповідачем, встановлено, що різниця маси вантажу, яка
зазначена у залізничних накладних і визначена у комерційному
акті, перевищує норми граничних розбіжностей встановлена п. 27
Правил видачі вантажів.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 5 Правил прийому вантажів до перевезення ( n0003400-65
), загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних,
вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип
ваг указується в перевізних документах.
Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов’язаний
зазначити в накладній. В залізничних накладних №№ 35204086,
35204089, 35204103, 35204088 зазначено лише те, що вага
визначалася відправником на автомобільних вагах. Номер ваг та
дата їх повірки в накладній відсутні.
В комерційних актах відмічено, що вагони технічно справні, двері
і люки закриті, люки обкручені дротом. Вантаж відгружений за
накладною № 35204089 від 01.11.2002 та № 35204088 від 29.10.2002
супроводжувався охороною.
Акти загальної форми та комерційні акти складені Придніпровською
залізницею свідчать про відсутність розкрадання вантажу на шляху
перевезення вантажу.
Розглядаючи спір місцевий та апеляційний суди взяли до уваги
лише надані відправником докази стосовно справності ваг, на яких
зважувався вантаж, та їх відповідності вимогам Закону України
“Про метрологію та метрологічну діяльність” ( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
, однак
не звернули увагу на те, що в залізничних накладних відсутні
індифікуючі ці ваги відомості, які, за Правилами прийому вантажу
до перевезення, є обов’язковими, як і не дали оцінки зазначеним
в комерційних актах відомостям про прибуття вантажу без ознак
пошкодження вагонів, їх супроводжування охороною та чи можлива
та таких умов втрата вантажу при його перевезенні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення у
справі ухвалені місцевим та апеляційним судами з порушенням
вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому ці рішення підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд для повного, всебічного і об’єктивного
з’ясування всіх обставин справи.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 та рішення господарського суду Волинської області від
08.05.2003 у справі № 06/81-32 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Волинської області.