ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 8/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства виробничо-
торгова фірма "XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 20.08.2003 року
у справі
за позовом Чернігівського міжрайонного природо -
охоронного прокурора в інтересах держави
Комунального підприємства "YYY"
до Закритого акціонерного товариства виробничо-
торгова фірма "XXX"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2003 року прокурор звернувся до господарського суду
Чернігівської області з позовною заявою в інтересах держави:
Комунального підприємства "YYY" до відповідача про стягнення боргу
в сумі 2274,33 грн., посилаючись на те, що останній порушує
договірні зобов'язання щодо дотримання допустимих концентрацій
забруднення в стічних водах.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.06.2003
року позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від прокурора та позивача до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір від 01.11.1998 року № 2321/428 на водопостачання та
водовідведення, за умовами якого відповідач зобов'язався
дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого
скидання забруднюючих речовин і здійснювати заходи щодо
запобігання скиданню стічних вод з перевищенням гранично
допустимих нормативів.
Пунктом 3.6 зазначеного договору встановлено перелік допустимих
концентрацій забруднення стічних вод, розрахунки за скидання яких
здійснюються за діючими тарифами, а п.3.7 встановлено обов'язок
відповідача сплачувати за скидання стоків з перевищенням
допустимих концентрацій за підвищеним тарифом за весь об'єм
стічних вод, скинутих ним з часу проведення позивачем попереднього
аналізу стічних вод до моменту фіксації порушення, але не більше
одного календарного місяця.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості з підстав порушення останнім
законодавства та умов договору.
Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури
та промислової політики України від 19.02.2002 року № 37
( z0403-02 ) (z0403-02)
затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення
плати за скид промислових та інших стічних вод у системи
каналізації населених пунктів ( z0402-02 ) (z0402-02)
і визнано такими, що
втратили чинність Інструкцію про платежі за забруднення
навколишнього природного середовища комунальними та відомчими
водопроводами та каналізаціями населених пунктів України і Правила
приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи
каналізації міст та селищ України ( v0080303-92 ) (v0080303-92)
, затверджених
наказом Держжитлокомунгоспу України від 30.12.1992 року № 80.
Проте, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір на зазначене
уваги не звернули та не з'ясували питання щодо обґрунтування
розміру заявлених вимог, і з яких же тарифів виходив позивач, та
чи були зазначені тарифи діючими протягом усього спірного періоду.
При цьому суд, залучивши до матеріалів справи Правила приймання
стічних вод підприємств в каналізаційні мережі м.Чернігова,
затверджених рішенням міськвиконкому № 73 від 16.03. 1998 року не
дослідив їх та не дав їм ніякої правової оцінки у порушення ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У той же час, суд відхиливши доводи відповідача щодо наданих ним
результатів аналізів води, проведених гідрохімлабораторією
H-ського районного управління водних ресурсів, виходив з не
надання доказів її акредитації, проте, в порушення вимог ст. 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вжив
заходів з'ясування зазначених обставин з урахуванням умов п.4.3.
укладеного сторонами договору.
Разом з цим, суду слід було з'ясувати питання про те, якими
нормативними актами передбачено порядок контролю за скидом стічних
вод, що були чинними у спірний період, і чи був дотриманий
сторонами порядок відбору проб стічних вод для контрольних
хімічних аналізів.
Окрім того, суду належало ретельніше перевірити доводи обох
сторін, що мають правове значення для вирішення даного спору та
навести правове обґрунтування їх прийняття чи відхилення
відповідно до вимог ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог Закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
виробничо-торгова фірма "XXX" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2003 року та рішення господарського суду Чернігівської
області від 09.06.2003 року скасувати і справу № 8/141 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П.Гончарук