ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 Справа N 8/686
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку "ХХХ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24.11.03
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Заступника прокурора м. Н-ська в інтересах
держави в особі Н-ського міського центру
зайнятості, м. Н-ськ
до Акціонерно - комерційного банку "ХХХ",
м. Київ
про стягнення 63908, 21 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідача: Б.Б.Б.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 03.09.03 господарського суду м. Києва у задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Постановою від 24.11.03 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 03.09.03 господарського суду м. Києва скасовано.
Позов задоволено. Стягнено з Акціонерно-комерційного банку "ХХХ"
на користь Н-ського міського центру зайнятості 63 908, 21 грн.
штрафу.
Постанова мотивована тим, що п. 5 ст. 20 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
передбачено, що у разі неподання
або порушення строків подання даних про вивільнення працівників
стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного
вивільненого працівника.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду Акціонерно-комерційний банк "ХХХ" звернувся у
Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що п. 8 Постанови Кабінету міністрів
України від 24.06.01 № 47 "Про затвердження положення про державну
службу зайнятості" ( 47-91-п ) (47-91-п)
встановлено, що державна служба
зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і
організацій штрафи лише за неподання або порушення строків подання
державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне
вивільнення працівників, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
.
Предметом спору в даній справі є стягнення штрафу за неподання
Н-ською обласною філією АКБ "ХХХ" відомостей про фактичне
вивільнення працівників. Факт вчасного отримання центром
зайнятості відомостей від банку про наступне вивільнення
працівників підтверджений в судових засіданнях.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Актом перевірки від 19.03.2003, яка проведена інспекцією з
контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення,
встановлено, що Н-ською обласною філією АКБ "ХХХ" наказами Г01-п
від 02.01.03 та Г02-П від 03.01.2003 за п.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
звільнені 11 працівників та 1 працівник (відповідно).
Відповідно до п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в
організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією,
реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ,
організацій, скороченням чисельності або штату працівників,
підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності,
повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі
державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки
вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації,
розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення -
списки фактично вивільнених працівників.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних
стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного
вивільненого працівника.
Однак, списки про фактичне вивільнення працівників, які повинні
надаватися в міський центр зайнятості в десятиденний строк
відповідачем не були надані.
Твердження АКБ "ХХХ" про те, що він 10.01.03 направив повідомлення
про фактичне вивільнення працівників до міського центру
зайнятості, спростовується вироком Деснянського районного суду м.
Чернігова від 25.06.03 у справі № 1-440/2003.
Даним вироком встановлено, що у вказаний реєстр навмисно були
внесені завідомо неправдиві відомості у вигляді проставлення
календарного штемпелю за 10.01.2003 про ніби-то відправлену
кореспонденцію АКБ "ХХХ" цією датою, хоча фактично вказаний реєстр
через відділення зв'язку №99 м. Н-ська на протязі січня 2003 не
проходив.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної
сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з
питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином, згідно п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
позивачем правомірно було нараховано
відповідачу штраф у розмірі 63908,21 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 24.11.03 Київського апеляційного господарського суду
зі справи № 8/686 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко