ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2004                              Справа N 6/421-(2/90-921)

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Тернопільської  обласної  клінічної  психоневрологічної лікарні на

рішення господарського суду Тернопільської області від  13  лютого

2003  року  та  постанову  Львівського апеляційного господарського

суду від 15 вересня 2003  року  у  справі  №  6/421-(2/90-921)  за

позовом   Тернопільської   обласної  клінічної  психоневрологічної

лікарні  до  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "РФ"  про

вивільнення приміщення, -

                        В С Т А Н О В И В:

5 березня     2002    року    Тернопільська    обласна    клінічна

психоневрологічна  лікарня  звернулась  до   господарського   суду

Тернопільської   області  з  позовом  до  товариства  з  обмеженою

відповідальністю  "РФ"  про  зобов'язання  останнього   вивільнити

нежитлове  приміщення,  яке  розташоване  на території позивача та

займане відповідачем на підставі договору оренди від 2 січня  2001

року,  посилаючись  на  те,  що  вказаний  договір  є  неукладеним

внаслідок того,  що не містить усіх істотних  умов,  перелік  яких

міститься  в  ст.  10  Закону  України  "Про  оренду  державного і

комунального  майна"  ( 2269-12  ) (2269-12)
        ,  тому   відповідач   здійснює

експлуатацію зазначеного приміщення протиправно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням  господарського  суду Тернопільської області від

13 лютого 2003 року,  залишеним без  змін  постановою  Львівського

апеляційного  господарського  суду  від  15  вересня 2003 року,  в

позові відмовлено.

В касаційній     скарзі     Тернопільська     обласна     клінічна

психоневрологічна  лікарня  просить  скасувати постановлені судові

рішення та постановити  нове  рішення,  яким  позов  задовольнити,

посилаючись   на   неправильне   застосування   судами  попередніх

інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  суд вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх

інстанцій,  2  січня  2001  року сторонами укладено договір оренди

частини нежитлового приміщення площею 20 м-2,  розташованого в  м.

Тернопіль,  що  знаходиться  в  спільній  (комунальній)  власності

територіальних громад сіл,  селищ,  міст Тернопільської області  і

перебуває в оперативному управлінні позивача.

Відповідно до  умов  вказаного  договору  оренди,  позивач передав

відповідачу спірне приміщення на умовах оренди  строком  на  п'ять

років  для здійснення торгівельної діяльності лікарськими засобами

та виробами медичного призначення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог,  місцевий суд виходив  з

того,  що  перелічені  в  Законі  України "Про оренду державного і

комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
         умови оренди  комунального  майна,

на  відсутність  яких в договорі від 2 січня 2001 року посилається

позивач, є звичайними, тобто такими, що не потребують спеціального

включення   до  тексту  угоди,  оскільки  вважається,  що  вони  є

обов'язковими для сторін в силу самого факту укладення договору. В

спірному  договорі  обумовлені  всі  істотні  умови,  та сторонами

досягнуто по них згоди.

Висновок суду першої  інстанції  щодо  необґрунтованості  позовних

вимог  є  законним,  відповідає  фактичним  обставинам  та наявним

матеріалам справи,  нормам матеріального та процесуального  права,

тому   рішення   місцевого  суду  підставно  залишено  апеляційною

інстанцією без змін.

Доводи касаційної  скарги  не  спростовують  висновків  попередніх

судових інстанцій.

З огляду  на  викладене,  рішення місцевого суду та постанова суду

другої інстанції зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу      Тернопільської      обласної       клінічної

психоневрологічної  лікарні  залишити  без задоволення,  а рішення

господарського суду Тернопільської області від 13 лютого 2003 року

та  постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 15

вересня 2003 року у справі № 6/421-(2/90-921) без змін.