ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2004                              Справа №   1/159

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

товариства   з   обмеженою   відповідальністю   "АХ"   на  рішення

господарського суду Донецької області від 03 червня 2003  року  та

постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  15

жовтня 2003  року  у  справі  №  1/159  за  позовом  товариства  з

обмеженою  відповідальністю  "Торгово-промислова  компанія "УМ" до

товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" про стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

18 березня  2003  року  товариство  з  обмеженою  відповідальністю

"Торгово-промислова  компанія  "УМ"  звернулось  до господарського

суду  Донецької  області  з  позовом  до  товариства  з  обмеженою

відповідальністю  "АХ"  про  стягнення заборгованості за договором

№ 600-02 від 22 листопада 2002 року в сумі 195536,05 грн.

Заявою від 7 травня 2003 року позивач збільшив позовні  вимоги  та

просив  суд  стягнути  борг в сумі 288077,28 грн.,  пеню в розмірі

6845,27 грн. та річні в сумі 1406,56 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 3  червня  2003

року,   залишеним  без  змін  постановою  Донецького  апеляційного

господарського суду від 15  жовтня  2003  року,  позов  задоволено

частково,   стягнуто   з  відповідача  на  користь  позивача  суму

основного боргу в розмірі 288077,28 грн., пеня в сумі 6845,27 грн.

та   судові  витрати.  В  стягненні  1406,56  грн.  відмовлено  за

необґрунтованістю.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою  відповідальністю  "АХ"

просить  скасувати  рішення  місцевого  суду в частині стягнення з

відповідача пені та  частини  судових  витрат,  та  прийняти  нове

рішення,  яким в позові в даній частині відмовити,  посилаючись на

порушення  судами  попередніх  інстанцій  норм  матеріального   та

процесуального права.

Заслухавши пояснення  представника  позивача,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до  ст.  161  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в  установлений

строк  відповідно  до  вказівок договору,  а при відсутності таких

вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги в частині  стягнення  суми  основного

боргу та пені,  місцевий суд виходив з того,  що 22 листопада 2002

року сторони у справі та державне відкрите  акціонерне  товариство

"Селідоввуглепостачання"   уклали   договір   поруки   №   600-02,

відповідно  до  якого  відповідач  прийняв  обов'язки  відповідати

солідарно   з   боржником   -   державним   відкритим  акціонерним

товариством "СП" за виконання обов'язків за договором № 252-02 від

13  травня 2002 року.  При цьому,  було узгоджено графік виконання

зобов'язань.

Боржником відповідні зобов'язання виконані не були,  а  поручитель

сплатив частину боргу. Залишок боргу складав 288077,28 грн.

До того ж,  судом встановлено, що договором поруки передбачено, що

в разі прострочення виконання поручителем графіка погашення боргу,

останній  сплачує  кредитору  пеню  в  розмірі подвійної облікової

ставки Національного банку України за кожний день прострочки  суми

боргу.

Висновок місцевого  суду  про  обґрунтованість  позовних  вимог  в

частині стягнення з відповідача суми основного  боргу  та  пені  є

законним,   обґрунтованим,   відповідає  фактичним  обставинам  та

наявним матеріалам справи,  нормам матеріального та процесуального

права, а тому рішення суду першої інстанції підставно залишено без

змін апеляційним судом.

Доводи касаційної  скарги  не  спростовують  висновків  попередніх

судових інстанцій.  Твердження скаржника про те, що судові витрати

стягнуті з відповідача в порушення  вимог  ст.  49  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         безпідставне,  оскільки

визначений до стягнення розмір судових витрат не виходить за  межі

задоволених позовних вимог.

З огляду  на  викладене,  підстав для зміни або скасування рішення

місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "АХ"

залишити без задоволення,  а рішення господарського суду Донецької

області  від  03  червня  2003  року   та   постанову   Донецького

апеляційного  господарського суду від 15 жовтня 2003 року у справі

№ 1/159 без змін.