Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2004 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши матеріали
касаційної скарги Спільного українсько-німецького підприємства
у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ"
на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від 06.08.2003 р.
у справі № Х1 господарського суду Н-ської області
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства
у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ", м. Н-ськ
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсним рішення,
в судовому засіданні взяли
участь представники:
позивача: присутні;
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" звернулось до господарського суду
Н-ської області з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ від
07.04.2003 р. за № 3047/251-14-35 про продовження терміну розгляду
скарги.
Рішенням господарського суду Н-ської області від 27.06.2003 р.
(суддя А.А.А.) позов задоволено, визнано недійсним рішення №
3047/251-14-35 від 07.04.2003 р. про продовження терміну розгляду
скарги позивача на податкові повідомлення-рішення ДПІ м. Н-ська
від 04.03.2003 р. № 0000471702/0, від 07.03.2003 р. № 0000482301/0
і № 0000492391/0, визнано, що апеляційна скарга Спільного
українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" вважається повністю задоволеною на користь
платника податків, стягнуто з ДПІ м. Н-ська на користь Спільного
українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" збитків по сплаті державного мита у сумі 85
грн. та судових витрат у сумі 118 грн.
Рішення мотивне тим, що прийняте апеляційною інстанцією ДПІ
рішення про продовження строку розгляду скарги не відповідає
вимогам п. 8 Положення про порядок розгляду скарг платників
податків органами державної податкової служби , затвердженого
наказом ДПА України від 03.03.2000 р. № 93 ( z0176-98 ) (z0176-98)
(в
редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 р. № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. №
238/5429.
Не погодившись з рішенням господарського суду Н-ської області від
27.06.2003 р., ДПІ у м. Н-ську звернулась до Ч-ського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить
вищезазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у
задоволенні позову відмовити.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
06.08.2003 р. (судді - Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) апеляційна скарга
задоволена, рішення господарського суду Н-ської області від
27.06.2003 р. скасовано, в позові відмовлено. Стягнуто з Спільного
українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" на користь держави державне мито у сумі
42,50 коп. за перегляд рішення в апеляційній інстанції.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не вірно
застосував абз. 2 п. 8 Положення про порядок розгляду скарг
платників податків органами державної податкової служби
( z0176-98 ) (z0176-98)
, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.2000 р.
№ 93 (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 р. № 82
( z0238-01 ) (z0238-01)
), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.03.2001 р. № 238/5429.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Д.Д.Д, розглянувши
наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
ДПІ м. Н-ська у січні-лютому 2003 року здійснена перевірка
спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ХХХ''.
По результатах перевірки, які зафіксовані в акті від 04.03.03 р.
№71/23-1, інспекцією надіслані позивачу податкові повідомлення від
04.03.03 р. №0000471702/0 про застосування штрафу за порушення
норм обігу готівки та від 07.03.03 р. № 0000482301/0 і №
0000492391/0 про визначення сум податкових зобов'язань з
прибуткового податку та податку на додану вартість з застосуванням
фінансових санкцій.
Дані податкові повідомлення платником податків було оскаржено, а
саме: 20.03.03 року до апеляційної інстанції ДПІ м. Н-ська була
надіслана апеляційна скарга, яка отримана ДПІ 21.03.03 р.
Відповідно до п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли платник
податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму
податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що
суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за
межі його компетенції, встановленої законом, такий платник
податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою
про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та
може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути
подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання платником податків податкового
повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що
оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване
рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від
дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі
коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про
повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до
контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або
частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого
рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного
випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для
відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
керівник відповідного контролюючого органу (або його
заступник)може прийняти рішення про продовження строків розгляду
скарги платника податків, визначені в абзаці першому цього
підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово
повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного
строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
П.п. 5.2.2 ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачає підстав, з яких
керівник контролюючого органу може прийняти таке рішення.
07.04.03р. ДПІ прийнято рішення № 3047/251-14-35 про продовження
терміну розгляду скарги. Цим рішенням з посиланням на вищевказаний
підпункт Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
та на п. 8 Положення про порядок
розгляду скарг платників податків органами державної податкової
служби ( z0176-98 ) (z0176-98)
, затвердженого наказом ДПА України від
03.03.00р. № 93 (в редакції від 02.03.01р.№ 83 ( z0238-01 ) (z0238-01)
)
зареєстрованому в Мінюсті 15.03.01р. продовжено термін розгляду
скарги підприємства до 19 травня 2003 року.
Цим рішенням ДПІ зобов'язало платника податку надати документи,
які перелічені в мотивувальній частині рішення, посилаючись на те,
що ці документи необхідні для повного та об'єктивного розгляду
скарги.
Не погодившись з зазначеним рішенням ДПІ, Спільне
українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" звернулось до господарського суду Н-ської
області з позовом про визнання його недійсним.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав позов підлягаючим
задоволенню в повному обсязі з огляду на наступні обставини.
Відповідно до приписів п. 8 Положення про порядок розгляду скарг
платників податків органами держаної податкової служби
( z0176-98 ) (z0176-98)
, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.2000 р.
№ 93 (в редакції від 02.03.2001 р. № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
)
зареєстрованому в Мінюсті 15.03.2001 р. підставою для прийняття
такого рішення можуть бути: відсутність доданих до скарги
документів (акта перевірки, розрахунків до акту перевірки, рішення
прийнятого за розглядом скарги), необхідних для розгляду скарги;
необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських
документів або документів податкового боргу; необхідність
документів інших організацій, що входять до їх компетенції для
з'ясування обставин справи.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ зобов'язало платника
податків представити додатково документи, перелік яких свідчить
про те, що апеляційна інстанція прийняла заходи щодо проведення
повторної перевірки. Про це свідчить і той факт, що інспекцією
спірним рішенням запропоновано підприємству надати документи
бухгалтерської звітності, у тому числі і за 1999-2000 роки, а
перевірка, згідно вказівок акту перевірки, здійснена за період
діяльності підприємства протягом з січня 2001р. по 01.01.2003 р.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
від
23.07.98р. зі змінами та доповненнями право прийняття рішення щодо
проведення повторної перевірки належить вищестоящому контролюючому
органу в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб
контролюючого органу, які проводили планову або позапланову
перевірку суб'єкта підприємницької діяльності, розпочато службове
розслідування або порушено кримінальну справу.
Посилання Ч-ського апеляційного господарського суду на п. 8
Положення ( z0723-96 ) (z0723-96)
є безпідставним, тому як даний пункт
Положення не надає право вимагати будь-які документи
бухгалтерської або іншої звітності, які не були досліджені в
процесі комплексної перевірки. В акті перевірки зазначено, що всі
первинні документи використані при проведенні перевірки і є
дійсними в повному обсязі. Заявник додаткових бухгалтерських
документів або документів, які визначені в рішенні ДПІ, до скарги
не надавав і на них не посилався.
Відповідачем документально не підтверджено також необхідність
отримання документів інших організацій, що входять до його
компетенції, для з'ясування обставин справи.
Як свідчить аналіз п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
рішення про те, продовжити чи не продовжити термін
розгляду скарги, а відповідно наявність або відсутність
мотивованого рішення по скарзі впливає як на режим
адміністративного оскарження, а також на узгодженість податкового
зобов'язання, на обов'язки контролюючого органу надати відповідь
на скаргу в установлені строки.
Зважаючи на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, Вищий
господарський суд України вважає, що прийняте апеляційною
інстанцією Державної податкової інспекції рішення про продовження
строку розгляду скарги не відповідає чинному законодавству і тому
підлягає визнанню недійсним.
За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України
вважає, що постанова Ч-ського апеляційного господарського суду від
06.08.2003 р. не ґрунтується на законодавстві та матеріалах
справи, а тому підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у
формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на постанову
Ч-ського апеляційного господарського суду від 06.08.2003 р. у
справі № Х1 задовольнити.
2. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від 06.
08.2003 р. у справі № Х1 скасувати.
3. Рішення господарського суду Н-ської області від 27.06.2003 р. у
справі № Х1 залишити без змін.