ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 260/4-417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Міського відділу державної
і додані до неї матеріали виконавчої служби Вінницького
управління юстиції
на постанову від 23.09.2003 р.
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі № 260/4-417
господарського суду Вінницької області
за позовом ЗАТ “УВ”
до ТОВ фірма “Б”
про стягнення 37063,12 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.11.2001
р. у справі № 260/4-417, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 р.,
позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ фірма “Б” на користь
ЗАТ “УВ” 37062,62 грн.; у вимогах про стягнення 1,12 грн. боргу
відмовлено. На виконання зазначеного рішення 26.11.2001 р.
видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.04.2003 р.
скаргу ЗАТ “УВ” від 14.03.2003 р. № 1-08/248 на дії та
бездіяльність виконавчої служби залишено без задоволення. Ухвала
мотивована тим, що виходячи зі змісту ст. 1212 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
предметом судового розгляду скарги може бути дія або
бездіяльність органів ДВС і результатом такого розгляду може
бути визнання судом конкретної дії чи бездіяльності органів ДВС,
відповідно правомірною чи не правомірною, щодо виконання
судового рішення. Як випливає із скарги, вона містить три
вимоги, які не підпадають під ознаки ст. 121-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а відповідно у суду відсутні правові підстави для
її розгляду.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 р. ухвалу господарського суду Вінницької області від
24.04.2003 р. у справі № 260/4-417 скасовано; скаргу ЗАТ “УВ” на
дії відділу державної виконавчої служби Вінницького міського
управління юстиції задоволено; постанову про закінчення
виконавчого провадження від 21.03.2003 р. визнано недійсною;
зобов`язано міський відділ державної виконавчої служби
Вінницького управління юстиції вжити заходів до примусового
виконання рішення господарського суду Вінницької області від
26.11.2001 р. у справі № 260/4-416 (саме така дата рішення і
номер справи зазначені в оригіналі постанови від 23.09.2003 р.
а. с. 184), передбачені ст.ст. 4, 5 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
. Постанова мотивована тим, що
судом першої інстанції при розгляді скарги ЗАТ “УВ” не було
враховано факту направлення скаржником уточнення від 28.03.2003
р. до скарги з доданими до нього документами, у тому числі
постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.03.2003
р., яка прийнята з порушенням вимог ст.ст. 4, 5, 20, 53 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
У касаційній скарзі міський відділ державної виконавчої служби
Вінницького управління юстиції просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2003
р., а ухвалу господарського суду Вінницької області від
24.04.2003 р. у справі № 260/4-417 залишити без змін. Скаржник
посилається на те, що він не отримував ухвали Житомирського
апеляційного господарського суду від 13.08.2003 р. про прийняття
апеляційної скарги до провадження, тобто не був повідомлений
належним чином про час і місце засідання суду.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Житомирським
апеляційним господарським судом норм процесуального права,
колегўя суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії органів Державної
виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і
місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор
та орган виконання судових рішень.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова Житомирського
апеляційного господарського суду від 23.09.2003 р. приймалася за
відсутності представника органа Державної виконавчої служби. Із
зворотнього боку ухвали Житомирського апеляційного
господарського суду від 13.08.2003 р. про прийняття апеляційної
скарги до провадження (а. с. 160) вбачається, що вона
направлялася лише позивачу та відповідачу у справі.
Зазначене свідчить про те, що справу було розглянуто
Житомирським апеляційним господарським судом за відсутністю
міського відділу державної виконавчої служби Вінницького
управління юстиції, не повідомленого належним чином про час і
місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду.
Відповідно до цього постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 23.09.2003 р. підлягає скасуванню, як
така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-12, 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу міського відділу державної виконавчої служби
Вінницького управління юстиції на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 23.09.2003 р. у справі
№ 260/4-417 господарського суду Вінницької області задовольнити
частково.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 р. у справі № 260/4-417 скасувати, справу передати до
Житомирського апеляційного господарського суду для розгляду
апеляційної скарги ЗАТ “УВ” на ухвалу господарського суду
Вінницької області від 24.04.2003 р.