ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 41/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ЗАТ “АТЕК”
скаргу
на постанову від 21.10.2003 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 25.07.2003 господарського суду міста
Києва
у справі № 41/354
за позовом прокурора Святошинського району м. Києва
в інтересах держави в особі Управління
Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку в м. Києві та Київській
області
до ЗАТ “АТЕК”
про стягнення штрафних санкцій в сумі 850,00 грн.,
за участю представників:
позивача – Моргайла Р.В.
відповідача – Шульєвої Т.Л.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2003 (суддя
Пилипенко О.Є.) у справі № 41/354 позовні вимоги задоволені,
стягнуто із ЗАТ “АТЕК” у доход державного бюджету 850,00 гривень
штрафу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
(головуючий, суддя Львов В.Ю., судді Полянський А.Г., Коробенко
Г.П. ) від 21.10.2003 зазначене рішення залишено без змін,
апеляційна скарга – без задоволення.
Постанова Київського апеляційного господарського суду
ґрунтується на тому, що відсутні правові підстави для
застосування до відповідних правовідносин, які базуються на
Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
строків позовної давності, встановлених
Цивільним кодексом УРСР.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від
25.07.2003 та постановою Київського апеляційного господарського
суду від 21.10.2001 у справі № 41/354 ЗАТ “АТЕК” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій
ставить питання про скасування зазначених рішення та постанови у
справі № 41/354 мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно
застосовано ст.ст. 62, 64, 72, ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 11
Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
та припинення провадження у справі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з п. 14 Закону України “Про державне регулювання
ринку цінних паперів” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
до повноважень Державної
комісії України з цінних паперів та фондового ринку віднесено,
зокрема (п. 14 ст. 8) накладення адміністративного стягнення,
штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на
юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання дозволів
на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
З метою забезпечення відповідальності юридичних осіб, громадян
та посадових осіб юридичних осіб – учасників ринку цінних
паперів Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку від 09.01.1997 року № 2 (зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 27.01.1997 року № 10/1814) затверджено “Правила
розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних
паперів та застосування санкцій”, згідно з п. 1.11 Розділу 1
загальні Положення – юридична особа може бути притягнена до
відповідальності за вчинення порушення не пізніше трьох років з
дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні –
не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, за винятком
порушень, за вчинення яких передбачено накладення штрафів.
Як встановлено господарським судом міста Києва та Київським
апеляційним господарським судом і вбачається з матеріалів справи
Постановою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
від 25.04.2002 на підставі акту про правопорушення на ринку
цінних паперів від 2.04.2002 року № 130-КИ, яким встановлено
факт порушення ЗАТ “АТЕК”, пов’язаний з невиконанням вимог п. 10
ст. 8 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, накладені санкції в розмірі
850 грн. Вказана постанова у встановленому Законом порядку
відповідачем не оскаржена, та є дійсною на час розгляду справи.
У зв’язку з чим, посилання відповідача на те, що йому не
зрозуміло в чому полягало його правопорушення вищезазначеного
Закону, судами як першої так і апеляційної інстанції не взято до
уваги.
Заперечення відповідача щодо притягнення його до
відповідальності поза строку позовної давності, який передбачено
ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(скорочені строки) також правильно не
взято до уваги судами попередніх інстанцій. Висновок судів про
те, що правовідносини, які виникають у зв’язку із застосуванням
державними органами до підприємств, установ, організацій
встановленої законом відповідальності за вчинення правопорушення
не є цивільно-правовими. Тому відсутні правові підстави для
застосування до відповідних правовідносин строків позовної
давності, передбачених Цивільним кодексом України є вірним,
відповідає чинному законодавству, роз’ясненню Вищого
арбітражного суду України від 16.04.1993 № 01-6/438 “Про деяких
питання застосування позовної давності при вирішення
господарських спорів” ( v_438800-93 ) (v_438800-93)
.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що судами першої та
апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
З огляду на викладені обставини колегія вважає, що правові
підстави для зміни чи скасування постанови від 21.10.2003
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
25.07.2003 господарського суду міста Києва у справі № 41/354
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “АТЕК” на постанову від 21.10.2003
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
25.07.2003 господарського суду міста Києва у справі № 41/354
залишити без задоволення.
Постанову від 21.10.2003 Київського апеляційного господарського
суду залишити без змін.