ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 21/278пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. – головуючий у засіданні, Панченко Н.П. , Плахотнюк
С.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги 1. Державного відкритого
акціонерного товариства “Донецьквантажтранс”
2. Державного підприємства “Донецьквугілля”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.07.2003
у справі № 21/278пд
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
“Донецьквантажтранс”
до Орендного підприємства “Шахта ім. А.Ф. Засядька”
про затвердження пунктів договору № 2/24-497 від 01.12.1999 р.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
позивача – Артамонова М.В., Тюмєнєв О.В.
відповідача – Філімонов П. Є, Щира І.І.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2002 р.
у справі № 21/278пд за позовом ДВАТ “Донецьквантажтранс” до ОП
“Шахта ім. А.Ф. Засядька” про затвердження пунктів договору
№ 2/24-497 від 01.12.1999 р. позов було задоволено: внесено
зміни до договору № 2/24-497 від 01.12.1999 р. і пункти 5.1.,
5.2., 5.3., 5.6 викладено в редакції, запропонованій позивачем
додатковою угодою від 01.04.2001 р.
Відповідач – ОП “Шахта ім. А.Ф. Засядька”, не погоджуючись із
рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2002
р., подав до Донецького апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції
скасувати, прийняти нове рішення.
10.07.2003 р. Донецький апеляційний господарський суд за
результатами перегляду справи за апеляційною скаргою ОП “Шахта
ім. А.Ф. Засядька” прийняв Постанову, якою апеляційна скарга
була задоволена, рішення господарського суду Донецької області
від 18.03.2002 р. було змінено, п. 5.1 договору № 2/24-497 від
01.12.1999 р. по додатковій угоді від 01.04.2001 р. прийнято в
редакції скаржника відносно плати за тонокілометр у сумі 5,5
коп. ; в іншій частині рішення було залишено без змін.
ДВАТ “Донецькватнажтранс”, не погоджуючись із постановою
Донецького апеляційного господарського суду, подав до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить:
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.07.2003 р. скасувати, а рішення господарського суду Донецької
області від 18.03.2002 р. залишити без змін.
ДП “Донецьквугілля”, не погоджуючись із постановою Донецького
апеляційного господарського суду, подав до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу, в якій просить: постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2003 р.
скасувати, а справу передати до господарського суду Донецької
області на новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши
матеріали справи, встановила наступне:
01.12.1999 року між Державним акціонерним товариством
“Донецьквантажтранс” та Орендним підприємством “Шахта ім. А.Ф.
Засядька” було укладено Договір № 2/24-497 (далі – Договір).
Предметом Договору є транспортне обслуговування ОП “Шахта ім.
А.Ф. Засядька” з примикання до станції Донецьк Північної
Донецької залізниці.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Договору сторони домовились, що за
послуги з перевезення ОП “Шахта ім. А.Ф. Засядька” сплачує ДВАТ
“Донецьквантажтранс” плату згідно з Додатком № 1 до Договору.
Тариф на послуги перевізника, відповідно, складав 5,5 коп. за
т/км.
В подальшому, 22.05.2001 р., ДВАТ “Донецьквантажтранс” надав ОП
“Шахта ім. А.Ф. Засядька” нову редакцію Договору, в якій
запропонував змінити п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.6 Договору. ОП
“Шахта ім. А.Ф. Засядька” погодився змінити п.п. 5.2., 5.3.,
5.6 Договору, однак заперечує проти зміни п. 5.1 Договору, а
саме - відносно зміни тарифів за послуги перевізника з 5.5 коп.
на 6,5 коп. за 1 т/км.
ОП “Шахта ім. А.Ф. Засядька” звернулося до Донецького обласного
територіального відділення антимонопольного комітету України із
заявою, в якій зазначає, що в діях ДВАТ “Донецьквантажтранс” з
приводу підвищення тарифу на перевезення вбачаються ознаки
порушення антимонопольного законодавства.
Донецьке обласне відділення АМКУ своїм листом від 18.12.2002 р.
за наслідками розгляду заяви повідомило ОП “Шахта ім. А.Ф.
Засядька” про те, що в діях ДВАТ “Донецьквантажтранс” щодо
встановлення тарифу на послуги перевезення вантажів в розмірі
6,5 коп. за 1 т/км не вбачаються ознаки зловживання монопольним
становищем у вигляді встановлення монопольно високого тарифу на
свої послуги, окрім того, тариф у розмірі 5,5 коп. за 1 т/км, а
рівно і запропонований ДВАТ “Донецьквантажтранс” тариф у розмірі
6,5 коп. за 1/км, не відображають фактичних витрат перевізника
при наданні послуг і є нижчими цих витрат.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ОП
“Шахта ім. А.Ф. Засядька”, в якій скаржник не погоджується з
висновками Донецького обласного відділення АМКУ, вважає, що вони
не відображають фактичної суми витрат перевізника, дійшов до
висновку про необхідність призначення експертизи для визначення
затрат на експлуатацію та транспортне обслуговування ОП “Шахта
ім. А.Ф. Засядька”.
Зазначена експертиза була судом апеляційної інстанції доручена
Інституту економіко-правових досліджень НАН України. Згідно з
висновком групи експертів, тариф у розмірі 5,5 коп. за 1 т/км є
оптимальним.
ДВАТ “Донецьквантажтранс”, не погоджуючись із висновками
експертизи, подавав до суду апеляційної інстанції клопотання про
відвід групи судових експертів та про відхилення експертного
висновку, мотивуючи це зокрема тим, що Інститут
економіко-правових досліджень НАН України не внесений до реєстру
судових експертів, як це передбачено Законом України “Про судову
експертизу” ( 4038-12 ) (4038-12)
. Ця ж аргументація щодо експертного
висновку була викладена ДВАТ “Донецьквантажтранс” і в касаційній
скарзі.
Судом апеляційної інстанції вищезазначені клопотання були
відхилені.
Частиною 7 ст. 31 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що відвід
експерта повинен бути вмотивованим, а ч. 8 цієї ж статті
визначено, що питання про відвід вирішується суддею.
Частиною 6 ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачена можливість
відхилення висновку судового експерта виключно судом.
Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для роз’яснення
питань, що виникають при вирішенні спору і потребують
спеціальних знань, суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті проведення судової експертизи
має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо
спеціалістам, які володіють необхідними знаннями; при цьому такі
організації та спеціалісти користуються такими самими правами та
несуть такі ж самі обов’язки, як і судові експерти, визначення
яких дає Закон України “Про судову експертизу” ( 4038-12 ) (4038-12)
.
Таким чином, відхилення судом апеляційної інстанції клопотань
про відвід групи експертів та про відхилення експертного
висновку є мотивованим та відповідає вимогам Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про
те, що судом апеляційної інстанції зроблений цілком вірний та
обґрунтований висновок щодо задоволення апеляційної скарги ОП
“Шахта ім. А.Ф. Засядька”.
Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 10.07.2003 р. підлягає залишенню без змін, а касаційні
скарги – задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
п о с т а н о в и в:
1. Касаційні скарги Державного відкритого акціонерного
товариства “Донецьвантажтранс” та Державного підприємства
“Донецьквугілля” залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.07.2003 р. у справі № 21/278пд залишити без змін.