ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 4/442
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Полтавського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України
на постанову від 07.10.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/442 господарського суду Полтавської
області
за позовом ВАТ “Полтаваобленерго”
до Полтавського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії
відповідача
У справі взяли участь представники
позивача: Гуйван П. Д., Бакланов Д.В. - довір. у справі
відповідача: Александров В.В., довір. у справі
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2003
позовні вимоги про визнання недійсним рішення Адміністративної
колегії Полтавського територіального відділення Антимонопольного
комітету України № 01/07-рш від 23.05.2003 були задоволені з тих
підстав, що в діях позивача суд не встановив порушення норм
антимонопольного законодавства (суддя В. Вільховий).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 рішення суду від 12.08.2003 залишено в силі з тих же
підстав (колегія суддів у складі: В. Олійник, Ю. Такмаков, В.
Лакіза).
В поданій касаційній скарзі відповідач просить рішення та
постанову, прийняті у справі, скасувати і в позові відмовити.
Скарга мотивована тим, що позивач порушував інтереси споживачів
тим, що укладав Єдиний договір на постачання електричної та
теплової енергії та Угоди до нього про погашення
заборгованості з порушенням Правил користування електричною
енергією для населення Правил надання населенню послуг з
водотеплопостачання та водовідведення. Споживачі були позбавлені
можливості окремої оплати за електропостачання та послуг
теплопостачання в зв’язку з чим їм незаконно здійснювалось
відключення електроенергії. Позивач також незаконно нараховував
споживачам плату за спожиту електроенергію у разі користування
нею без приладу обліку на підставі Постанови КМУ від 01.08.1996
№ 879, а не на підставі п. 33 Правил користування
електроенергією для населення. Апеляційним судом неправильно
застосовані ст. ст. 4, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 24 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Постанови КМУ від
26.07.1999 № 1357 ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
та від 30.12.1997 № 1497, пункти
4, 17, 18, 32, 33 Правил користування електричною енергією для
населення затв. Постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357
( 1357-99-п ) (1357-99-п)
та Постанова КМУ від 01.08.1996 № 879 “Про
встановлення норм користування житлово-комунальними послугами
громадянами, які мають пільги щодо їх оплати. Апеляційним судом
порушені також вимоги п. 4,6 ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо змісту
постанови.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рўшення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
Відповідач під час перевірки з 16 по 18.10.2002 Кременчуцької
філії “Полтаваобленерго” з питань дотримання вимог
антимонопольного законодавства, встановив, що позивач розробив
єдиний договір про умови постачання і передачу електричної та
теплової енергії споживачам.
На підставі ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сторони вправі укладати
угоди, хоча і не передбачені законом, але такі, що не
протирічать йому. У даному випадку сторони уклали змішений
договір і, як встановлено в судових засіданнях, він має всі
істотні умови договору купівлі-продажу та надання послуг.
В правилах надання населенню послуг з водо, теплопостачання та
водовідведення (п. 8) та Правилах користування електроенергією
для населення (п. 3) передбачено, що електроенергія та послуги
надаються на підставі договорів, який розробляється
електропостачальником та виконавцем послуг. З врахуванням
особливостей відносин з різними споживачами, розробник договору
має право вносити додаткові умови порівняно з Типовим договором,
який є зразковим документом.
Зі споживачами (фізичними особами) укладені угоди про погашення
боргів, де передбачено “в разі невиконання умов про погашення
боргу” за спожиту електроенергію, її постачання буде припинено.
Відповідач встановив, що на протязі 2001-2003 рр. мало місце
відключення споживачів від мереж електропостачання за несплату
боргів. Позивач всупереч вимогам Правил користування
електроенергією для населення неправильно нарахував плату за
спожиту електроенергію і за зловживання монопольним становищем
до нього застосовані штрафні санкції в розмірі 17000 грн.: за
укладання єдиного договору 15000 грн. і 2000 грн. за невірне, як
вважає відповідач, обрахування спожитої електроенергії
споживачам у яких відсутні лічильники.
Відповідач не довів, що позивач зловживає своїм монопольним
становищем, а також, що мало місце відключення позивачем
споживачів від електроенергії при наявності боргу лише за
теплову енергію. У фізичних осіб, вказаних в оскаржуваному
рішенні АМК, прилад обліку з початку користування електричною
енергією був взагалі відсутній і позивач не міг обраховувати
споживача електроенергії за попереднім середньомісячним рівнем.
Ознайомившись з матеріалами справи на предмет перевірки належної
юридичної оцінки, наданої судами доказам по справі та обставинам
справи, касаційна інстанція зазначає, що вказане здійснити
неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутній спірний
договўр, оцінку якому надавали попередні судові інстанції
Відсутні і інші докази та не підтверджені належними доказами
нібито встановлені попередніми інстанціями обставини. Таким
чином, попередні судові інстанції неповно встановили обставини
справи, що мають суттєве значення для вирішення спору, що є
порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх
сукупності, керуючись законом. Порушення норм процесуального
права є підставою для скасування прийнятих у справі рішень
(ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
При новому розгляді справи необхідно витребувати у сторін
докази, що підтверджують викладені ними обставини, надати їм
належну юридичну оцінку та вирішити спір відповідно діючим
нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України задовольнити
частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 та рішення господарського суду Полтавської області
від 12.08.2003 по справі № 4/442 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.