ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 2-8/11590.1-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ТОВ “Пансіонат з лікуванням “М”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 10.10.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-8/11590.1-2003
за позовом ТОВ “Пансіонат з лікуванням “М”
до Гської селищної ради
(3-ті особи без самостійних – ММЦ “Г”,
вимог на предмет спору – КП санітарної очистки,
благоустрою і озеленення,
– Фонд майна Автономної Республіки
Крим)
про спонукання відповідача до укладення договору оренди
земельної ділянки площею 0,1911 га
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 08-12.09.2003 господарського суду Автономної
Респуліки Крим позов задоволено – на підставі ст. 7 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст.ст. 17,19 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 13.03.92 визнано
укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду договір
оренди земельної ділянки загальною площею 0,1911 га: набережна -
0,0695 га, піски (пляж) - 0,1216 га, розташованого між осями бун
№№ 5-6 в районі набережної їм. О.С.Пушкіна в смт. Г, між Гською
селищною радою і ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М" на умовах
наданого останнім проекту договору від 29.11.2002, строком на 10
років, з посиланням на отримання позивачем права користування на
умовах оренди земельною ділянкою площею 0,17 га на цій території
згідно рішення Гської селищної ради від 24.07.92 № 10-д.
Водночас судом задоволено клопотання позивача, подане на
підставі п. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та шляхом виходу
за межі позовних вимог визнано недійсними частково рішення
Гської селищної ради від 06.04.2001 № 28 та від 25.12.2001 № 34,
визнано недійсними повністю рішення Гської селищної ради від
17.07.2002 № 17 та від 20.06.2003 № 3, а також визнано
недійсними укладені між Гською селищною радою та Міжнародним
молодіжним центром "Г" договори оренди земельної ділянки від
18.07.2002 та від 01.01.2003 з посиланням на невідповідність
зазначених актів органу місцевого самоврядування та договорів
оренди вимогам ст. 27 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції від 13.03.92, ст.ст. 116,143 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 25.10.2001.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
рішення скасовано, в позові відмовлено, Міжнародному молодіжному
центру "Г" в припиненні провадження відмовлено з огляду на те,
що наданий позивачем проект договору оренди земельної ділянки
від 29.11.2002 не містить певної сукупності істотних умов,
передбачених ст. 14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та з посиланням на порушення судом при прийнятті рішення ч. І
ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою встановлено вичерпний перелік
способів захисту цивільних прав.
ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М" у поданій касаційній скарзі
просить постанову скасувати, рішення від 08-12.09.2003 залишити
без змін, оскільки вважає, що в проекті договору оренди від
29.11.2002 вміщено всі істотні умови, визначені ст. 14 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, стаття 6 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не містить вичерпного переліку способів захисту
цивільних прав, а згідно зі ст. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
норми
цього Кодексу не поширюються на земельні правовідносини, що
встановлено постановою Вищого господарського суду України від
07.05.2002 по даній справі.
Окрім того, скаржник вказує на те, що згідно зі ст. 7 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
рішення Гської селищної
ради від 24.07.92 № 10-д про виділення ОП "Будинок відпочинку
"М" (правопопередник позивача) в тимчасове користування на
умовах оренди строком на 10 років земельної ділянки,
розташованої між осями бун №№ 5-6, є підставою для укладення
договору оренди і для оформлення права користування цією
земельною ділянкою, а також судом першої інстанції правильно
застосовано
ст. 27 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від
13.03.92 та ст.ст. 116, 143 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
в чинній редакції від 25.10.2001 і визнано
недійсними рішення відповідача від 06.04.2001 № 28, від
25.12.2001 № 34, від 17.07.2002 № 17 та від 20.06.2003 і
договори оренди земельної ділянки від 18.07.2002 та від
01.01.2003 як такі, що не відповідають наведеним нормам
земельного законодавства, якими встановлено можливість
припинення права користування землею у випадку незгоди
землекористувача тільки в судовому порядку, в тому числі
стосовно виділеної ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М" земельної
ділянки.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін
і третьої особи дійшла висновку, що касаційна скарга позивача
підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із
залишенням без змін рішення суду першої інстанції з наступних
підстав.
На спірні земельні правовідносини, пов'язані з позбавленням
позивача права користування земельною ділянкою, яке виникло на
підставі рішення Гської селищної ради від 24.07.92 № 10-д, та
неправомірного ухилення останньої від оформлення права
користування цією ділянкою шляхом укладення з позивачем договору
оренди, поширюється дія ст.ст. 3,8 частин 2,6,16 ст. 19, ч. 6
ст. 27, ч. І ст. 31 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, (в
редакції від 13.03.1992), ст. 7 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції від 07.12.2000 та частин 1,5 ст.
116, ч. І ст. 143, ч. 2 ст. 149 чинного Земельного
кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 25.10.2001, чим
спростовуються помилкові посилання суду апеляційної інстанції в
обгрунтування своїх висновків на ст. 14 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та ст.
6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції від 18.07.63,
які не стосуються спірних відносин, оскільки згідно зі ст. 2 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
норми цього кодексу не розповсюджуються на
земельні відносини, які регулюються земельним законодавством.
Більше того, не приймаються до уваги твердження суду в постанові
про встановлення в ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вичерпного
переліку способів захисту цивільних прав, так як в даній статті
чітко зазначено про можливість захисту цивільних прав судом,
окрім перерахованих в частині першій цієї статті, також іншими
засобами, передбаченими законом.
При цьому колегія враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється
на всі правовідносини, що виникають у державі, а стаття 10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає віднесення до юрисдикції господарського суду
вирўшення спорів, що виникають при укладенні господарських
договорів, в т.ч. шляхом визнання договору укладеним на умовах
наданого позивачем проекту договору з моменту набрання законної
сили судовим рішенням.
Водночас касаційна інстанція визнає помилковими висновки
апеляційного господарського суду про відсутність в наданому
позивачем проекті договору від 29.11.2002 повної сукупності всіх
істотних умов,
передбачених ст. 14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
які спростовуються змістом цього проекту договору, оскільки в
постанові не міститься жодних вказівок стосовно відсутності
певних конкретних істотних умов договору оренди в проекті,
наданому позивачем. До того ж судом першої інстанції надано
позитивну юридичну оцінку проекту договору оренди від 29.11.2002
з точки зору існування всіх істотних умов, яку не спростовано
апеляційним судом належним чином, а відсутність хоча б однієї з
істотних умов може бути лише предметом іншого судового
провадження (визнання недійсним договору), яке може виникнути
лише стосовно діючої цивільної угоди з моменту її укладення.
Рішенням Гської селищної ради від 24.07.1992 № 10-д (а.с. 13, 14
том 1) Орендному підприємству "Будинок відпочинку "М",
правонаступником якого є ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М-2000",
надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10
років земельну ділянку площею 0,17 га, в т.ч. по набережній -
0,05 га, по пляжній території - 0,12 га, розташовану між осями
бун №№ 5-6 в районі набережної ім. О.С. Пушкіна в смт. Г.
Десятирічний термін дії рішення від 24.07.1992 № 10-д про
надання позивачу земельної ділянки в орендне користування
закінчився лише 24.07.2002, в цьому рішенні не визначено певний
строк, на протязі якого між сторонами мав бути укладений договір
оренди згідно зі ст. 8 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції від 13.03.1992. Разом з тим 07.04.2000 Гською селищною
радою прийнято рішення № 13, яким надано ОП "Будинок відпочинку
"М" дозвіл на підготовку матеріалів попереднього узгодження
розміщення на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1911 га для
обслуговування набережної і пляжної зони в районі набережної
ім. О.С. Пушкіна в смт. Г, а 24.01.2001 ТОВ "Пансіонат з
лікуванням "М" звернулося до відповідача із заявою про
погодження проекту відводу цієї земельної ділянки та укладення
договору тимчасового користування землею, яка всупереч вимогам
ч. іб ст. 19 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції
від 13.03.1992 залишена відповідачем без відповіді.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 7 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції від 07.12.2000" і ч. І ст. 116
чинного Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від
25.10.2001, згідно яких рішення Гської селищної ради від
24.10.92 № 10-д зі строком дії до 24.10.2002 є підставою для
набуття позивачем прав на оренду земельної ділянки площею 0,1911
га між осями бун №№ 5-6 на набережній ім. О.С. Пушкіна в смт. Г
та укладення договору оренди, колегія погоджується з висновком
суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про
зобов'язання відповідача (орендодавця) укласти договір оренди
цієї земельної ділянки на умовах наданого позивачем проекту
договору оренди від 29.11.2002 з огляду на встановлення судом
фактичних обставин безпідставного тривалого ухилення відповідача
від укладення договору оренди земельної ділянки та невиконання
власного рішення від 24.10.1992 № 10-д, а також відсутність
мотивованої відмови орендодавця з цього приводу, що не
спростовано апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної
постанови.
Водночас судом першої інстанції на підставі ретельної правової
оцінки рішень Гської селищної ради від 24.07.1992 № 10-д, (а.с.
42, 43, том 1) від 24.07.1992 № 10-г, (а.с. 119, том 1) від
07.04.2000 № 13, заяви ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М" (а.с. 7,
том 2), рішень комісії по земельній реформі Гської селищної ради
від 28.05.1992 та від 01.07.1992, рішення комісії по земельній
реформі Ялтинського міськвиконкому від 04.06.1992 (а.с. 45, том.
1), Статуту ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М" та інших наявних у
справі доказів правомірно задоволене клопотання позивача від
08.09.2003 про вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ст.
83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом визнання частково недійсними рішень Гської селищної ради
від 06.04.2001 № 28 та від 25.12.2001 № 34 та недійсними
повністю рішень цієї ради від 17.07.2002 № 17, від 20.06.2003 №
3, та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від
18.07.2002 та від 01.01.2003, які фактично спрямовані на
позбавлення позивача права користування земельною ділянкою
площею 0,17 га між бунами №№ 5-6 на набережній ім. Пушкіна,
набутого останнім на підставі рішення Гської селищної ради від
24.07.1992 № 10-д.
При цьому судом при прийнятті рішення встановлено
невідповідність зазначених вище актів органу місцевого
самоврядування та договорів оренди вимогам ст. 27 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 13.03.92 та ст.ст.
116, 143 чинного Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції від 25.10.2001. Зокрема, рішення від 06.04.2001 № 28 та
від 25.12.2001 № 34 прийнято Гською селищною радою з порушенням
вимог ч. б ст. 27 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції від 13.03.92, згідно яких припинення права користування
землею в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому
порядку. Натомість рішення від 17.07.2002 № 17 та від 20.06.2003
№ 3 і договори оренди земельної ділянки від 18.07.2002 та від
01.01.2003 відповідно прийнято та укладено з порушенням вимог ч.
І ст. 143 чинного Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
від
25.10.2001, якими також визначено необхідність примусового
припинення прав позивача на земельну ділянку у судовому порядку,
чого судами обох інстанцій не встановлено та сторонами не
доведено.
Окрім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення
Гської селищної ради від 06.04.2001 № 28, від 25.12.2001 № 34,
від 17.07.2002 № 17, від 20.06.2003 № 3 та договори оренди
земельної ділянки від 18.07.2002 та від 01.01.2003, укладені між
відповідачем та Міжнародним молодіжним центром "Г", також
стосуються оформлення права користування спірною земельною
ділянкою площею 0,1911 га між бунами № 5 та № 6 в районі
набережної ім. Пушкіна в смт.Г та надання її в
користування іншому землекористувачу - ММЦ "Г", що суперечить
імперативним вимогам ч. б ст. 19 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 13.03.92 та ч. 5 ст. 116 чинного
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції
від 25.10.2001, якими допускається надання у користування
земельної ділянки, що вже перебуває у користуванні лише після її
вилучення за згодою первісного
землекористувача (ч. 2 ст. 149 чинного Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
). Однак, з матеріалів справи не вбачається,
а сторонами не доведено попереднє прийняття відповідачем рішення
про вилучення спірної земельної ділянки у позивача з метою
подальшого надання у користування ММЦ "Г".
Водночас судом першої інстанції правомірно відхилено як
неналежний доказ рішення Г-ської селищної ради від 24.07.92
№ 10-г, яке прийнято стосовно іншої земельної ділянки іншої
площі та розташування, а також доводи ММЦ "Г" про знаходження на
території спірної земельної ділянки належного третій особі
нерухомого майна, які виходять за межі предмета даного
господарського спору.
Отже, судом першої інстанції з достовірністю встановлено
відсутність достатніх правових підстав для припинення права
позивача на користування спірною земельною ділянкою та зміни її
користувача, що в свою чергу вказує на існування підстав для
оформлення за позивачем права користування цією ділянкою шляхом
укладення договору оренди, оскільки таке право було набуто ним
згідно зі ст. 7 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та
ч. І ст. 116 чинного Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
і до
моменту пред'явлення позову у даній справі (18.07.2001) не могло
бути реалізовано у зв'язку з безпідставним ухиленням відповідача
від розгляду заяви ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М -2000" від
24.01.2001 про узгодження проекту відведення земельної ділянки
та укладення договору оренди.
З огляду на те, що підставою скасування рішення від 08-
12.09.2003 судом апеляційної інстанції стало помилкове
застосування останнім ст.ст. 7,14 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст. 14 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та незастосування ст.ст. 19,
27, 31 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від
13.03.92 і ст.ст. 116, 143, 149 чинного Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції від 25.10.2001, а
судом першої інстанції встановлено факти порушення прав позивача
шляхом ухилення відповідача як легітимного орендодавця від
договірного оформлення права позивача на тимчасове користування
земельною ділянкою на умовах оренди і ці обставини не
спростовано апеляційним господарським судом, первісне рішення є
правомірним та відповідає чинному законодавству і фактичним
встановленим обставинам даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних земельних
правовідносин норм матеріального та процесуального права, в
зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із
залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11І5, 11І7, п. 6
ст. 111-9, ч. І ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Пансіонат з лікуванням "М-2000"
задовольнити.
Постанову від 10.10.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-8/11590.1-2003 скасувати, а
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08-
12.09.2003 у даній справі залишити без змін.
Стягнути з відповідача на користь позивача 42 грн. 50 коп.
витрат по держмиту, сплаченому за перегляд справи в порядку
касації.
Наказ доручити видати господарському суду Автономної Республіки
Крим.