ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 Справа N 2-2/7246.1-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства ДАК “Х”
“ЗЕ” на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського
суду від 23.07.2003р.
у справі № 2-2/7246.1-2003 господарського суду АР Крим
за позовом Дочірнього підприємства ДАК “Х”
“ЗЕ”
до відповідача Паливно-енергетичного комплексу “С”
про стягнення 9 378,60грн.
за участю представників:
ДП ДАК “Х“ ”ЗЕ”
ПЕК “С” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Рішенням господарського суду АР Крим від 24.06.2003р. частково
задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної
акціонерної компанії “Х” “ЗЕ”. Відповідно до рішення суду
поставлено стягнути з Паливно-енергетичного комплексу “С” на
користь позивача 1 172,05грн. основної заборгованості; в іншій
частині заявлених вимог - відмовлено (а.с.53-55).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач
звернувся з апеляційної скаргою, яка ухвалою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23.07.2003р. повернута без
розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.63).
01.12.2003р. Вищим господарським судом України порушено
касаційне провадження за скаргою ДП “ДАК “Х “ЗЕ” на ухвалу
Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.07.2003р.
У поданій касаційній скарзі скаржник просить оскаржувану ухвалу
скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для
розгляду поданої скарги.
Оспорюючи законність прийнятого у справі судового акта, ДП ДАК
“Х” “ЗЕ” посилається на те, що апеляційна скарга ним була
оформлена з дотриманням встановлених вимог та своєчасно подано,
у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції безпідставно повернув
її відповідно до оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст.
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
В силу ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на скаржника
при поданні апеляційної скарги покладається обов’язок додати
докази, зокрема, сплати державного мита. Недотримання зазначеної
вимоги тягне за собою, в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (
1798-12 ), повернення апеляційної скарги.
Згідно ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито сплачується
в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених
законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 45 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовні заяви і заяви про оскарження
рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються
державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
За змістом ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, одним з об’єктів справляння державного
мита є апеляційна скарга на рішення суду.
Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією про
порядок обчислення та справляння державного мита ( z0050-93 ) (z0050-93)
,
яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції
України від 22.04.1993р. № 15. Так, відповідно до п. 14
Інструкції, при перерахуванні мита з рахунку платника, до
документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається
останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою)
кредитної установи про зарахування мита до бюджету, який
скріпляється першим і другим підписами посадових осіб та
відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання
платіжного доручення.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що
допустимим доказом сплати державного мита, у разі перерахування
мита з рахунку платника, є останній примірник платіжного
доручення з відповідним, скріпленим підписами посадових осіб,
написом щодо зарахування державного мита, правильний.
Оскільки додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 201
від 02.07.2003р., як встановлено Севастопольським апеляційним
господарським судом та вбачається з його копії, долученій судом
апеляційної інстанції до матеріалів справи (а.с.62), не містило
вўдповўдного напису кредитної установи, а інших доказів сплати
державного мита скаржником додано не було, суд апеляційної
інстанції правомірно повернув подану скаргу на підставі п. 3
ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що державне
мито скаржником перераховано без врахування реквізитів рахунку,
відкритого для зарахування державного мита з апеляційних скарг,
що розглядаються у Севастопольському апеляційному господарському
суду.
Посилання скаржника на те, що до моменту прийняття оскаржуваної
ухвали Севастопольським апеляційним господарським судом ним
платіжним дорученням № 218 від 07.07.2003р. перераховано
державне мито за визначеними реквізитами не може бути взято до
уваги колегією суддів, оскільки скаржником не надано доказів
надання зазначеного платіжного доручення з відповідним написом
кредитної установи суду апеляційної інстанції до прийняття
зазначеного судового акта.
За таких обставин, ухвала Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.07.2003р. прийнята у відповідності з
нормами процесуального права, у зв’язку з чим підстав для її
скасування немає.
Перераховане державне мито в сумі 549,86грн. відповідно до
платіжного доручення від 04.08.2003р. № 279 підлягає поверненню
на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки касаційна скарга на ухвалу
суду про повернення апеляційної скарги державним митом не
оплачується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.07.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Х “ЗЕ” –
без задоволення.
2. Видати Дочірньому підприємству Державної акціонерної
компанії “Х” “ЗЕ” довідку на повернення з державного бюджету
549,86грн. державного мита, перерахованого відповідно до
платіжного доручення від 04.08.2003р. № 279, повернувши з
матеріалів, доданих до касаційної скарги, зазначене платіжне
доручення.