ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Справа N 29/426
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Печерському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.11.2003
у справі № 29/426
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
до Приватного підприємця І-ва Є.А.
про стягнення податкової заборгованості
203, 00 грн.,
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явився
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до господарського
суду з позовом про стягнення з приватного підприємця І-ва Євгена
Анатолійовича податкової заборгованості в розмірі 203,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2003 провадження у
справі припинено за відсутністю предмета спору. Постановою
Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2003 ухвалу
господарського суду м. Києва залишено без змін, а апеляційну
скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва - без задоволення.
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою
та просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.11.2003 та прийняти нове рішення по
справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у Печерському районі м. Києва
посилається на неправильне застосування господарським судом норм
матеріального права з підстав, викладених у касаційній скарзі
Заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась до господарського
суду з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи І-ва Є.А. податкової заборгованості в
сумі 204, 00 грн..
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичний
перехід відповідача на сплату єдиного податку та його несплати як
і наявність свідоцтва про сплату єдиного податку не є допустимим
доказом наявності податкового боргу у платника податку, який обрав
спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що податкове
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки,
визначені цим Законом або іншими законами України.
Таким чином, Закон не встановлює єдиний порядок та строки сплати
податків, зборів , а передбачає, що
порядок подання розрахунків та строки сплати можуть
встановлюватися цим Законом або іншими законами України з питань
оподаткування.
Якщо спеціальним законом з питань сплати окремого податку
встановлені інші граничні строки сплати податку ніж ті, що
встановлені Законом, то діють положення закону з питань
оподаткування окремим податком.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
(в
редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99) передбачає особливий
порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом
сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до
переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що
справляються на території України, передбачених Законом України
від 25.06.1999 № 1251-ХІІ (1251-12) "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку,
встановлені вищезазначеним Указом, у зв'язку із набранням чинності
Законом не змінюються.
Тобто, згідно зі статтею 3 Указу ( 746/99 ) (746/99)
суб'єкти
підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний
податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий
рахунок відділень Державного казначейства України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий)
період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи
подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця,
що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про
сплату єдиного податку, а також копії платіжних доручень про
сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про
зарахування коштів.
За порушення платником податку чинного законодавства
відповідальність встановлюється згідно із законодавством, як це
передбачено ст. 10 Указу ( 746/99 ) (746/99)
.
Колегія суддів вважає, що висновок про припинення провадження по
справі судом першої інстанції та підтриманий апеляційним
господарським судом, зроблено без всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, як це вимагається за правилами ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, судом не перевірено та не отримано оцінки доводам
позивача, викладених у позовній заяві про те, що приватний
підприємець І-в Є.А. не сплатив заборгованість в сумі 203, 00
грн., не знайшло свого підтвердження той факт, чи отримував І-в
Є.А. свідоцтво про сплату єдиного податку, чи мало місце порушення
І-вим Є.А. законодавства.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права призвело
до неправильного вирішення спору, що дає підстави для скасування
всіх ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий
розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, перевірити
обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та
вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва від
01.12.2003 № 10780/9/10-008/2 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 та ухвалу господарського суду м. Києва від 02.09.2003
скасувати, а справу № 29/426 передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.