ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Cправа N 29/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Шевченківському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.11.2003
у справі № 29/107
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
до відповідачів: 1) Приватного малого
підприємства "К";
2) Приватного підприємства "Н"
3)
про визнання угоди недійсною,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача
відповідача 1 не з'явились
відповідача 2
Справа N 29/107 розглядалась господарськими судами як першої так і
апеляційної інстанції неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2003 в позові ДПІ
у Шевченківському районі м. Києва відмовлено.
За результатами апеляційного провадження Київським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 26.11.2003, якою
рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а
апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва - без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2003 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2003
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги податкової інспекції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва посилається на неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 49 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з мотивів викладених у касаційній
скарзі.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Між ПМП "К" та ПП "Н" укладено угоду, а саме: договір б/н від
12.10.2000 та шість додатків до нього, відповідно до умов якого
ПМП "К" приймає на себе зобов'язання поставити продукцію
виробничо-технічного призначення. ПП "Н" зобов'язується прийняти
та сплатити вартість продукції згідно рахунків постачальника.
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 1
від 12.10.2000 ПМП "К" платіжними дорученнями: № 117 від
13.10.2000 на суму 23 400, 00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3 900, 00
грн.; № 118 від 13.10.2000 на суму 21 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ в
сумі 3 500,00 грн. перерахувало на рахунок ПП "Н" в якості
попередньої оплати, грошові кошти на загальну суму 44 400,00 грн.,
в т.ч. ПДВ в сумі 7 400, 00 грн.. ПП "Н" згідно накладної № 2162
від 16.10.2000 та податкової накладної № 19 від 13.10.2000
поставило ПМП "К" товар на загальну суму 44 400, 00 грн., в т.ч.
ПДВ в сумі 7 400, 00 грн..
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 2
від 01.11.2000 ПП "Н" згідно накладної № 120211 від 02.11.2000 та
податкової накладної № 251/1 від 02.11.2000 поставило ПМП "К"
товар на загальну суму 30 343, 20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5 057,
20 грн.. ПМП "К" перерахувало платіжним дорученням № 131 від
15.11.2000 на рахунок ПП "Н" грошові кошти на загальну суму 30
343, 20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5 057, 20 грн..
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 3
від 15.11.2000 ПМП "К" платіжним дорученням № 131 від 15.11.2000
перерахувало на рахунок ПП "К", в якості попередньої оплати,
грошові кошти у сумі 27 336, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4 556, 00
грн.. ПП "Н" згідно накладної № 21611 від 16.11.2000 та податкової
накладної № 402 від 15.11.2000 поставило ПМП "К" продукцію на
загальну суму 27 336, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4 556, 00 грн..
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 4
від 17.11.2000 ПМП "К" платіжними дорученнями: № 143 від
17.11.2000 у сумі 11 979, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 996, 60
грн.; № 147 від 21.11.2000 у сумі 29 975, 40 грн., в т.ч. ПДВ в
сумі 4 995, 90 грн.; № 148 від 21.11.2000 у сумі 23 490,60 грн., в
т.ч. ПДВ в сумі 3 915, 10 грн., в якості попередньої оплати,
перерахувало на рахунок ПП "Н", грошові кошти на загальну суму
65 445, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10 907, 60 грн.. ПП "Н" згідно
накладних № 92011 від 20.11.2000, № 12211 від 22.11.2000,
накладної № 32211 від 22.11.2000; податкових накладних: № 445 від
17.11.2000 на суму 11 979, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 996, 60
грн.; № 483 від 21.11.2000 на суму 29 975, 40 грн., в т.ч. ПДВ в
сумі 4 995, 90 грн.; № 482 від 21.11.2000 на суму 23 490, 60 грн.,
в т.ч. ПДВ в сумі 3 915,10 грн. поставило ПМП "К" товар на
загальну суму 65 445, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10 907, 60 грн..
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 5
від 29.11.2000 ПМП "К" перерахувало платіжним дорученням № 151 від
29.11.2000 на рахунок ПП "Н", в якості попередньої оплати, грошові
кошти на загальну суму 7 560, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 260, 00
грн.. ПП "Н" накладної № 43011 від 30.11.2000 та податкової
накладної № 616 від 29.11.2000, в т.ч. ПДВ в сумі 1 260, 00 грн.
поставило ПМП "К" товар на суму 7 560, 00 грн..
На виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнення № 6
від 01.12.2000 ПМП "К" платіжними дорученнями: № 155 від
01.12.2000 на суму 7 858, 20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 309, 70
грн.; № 157 від 08.12.2000 на суму 4 158, 00 грн., в т.ч. ПДВ в
сумі 693, 00 грн. перерахувало на рахунок ПП "Н" грошові кошти на
загальну суму 12 016, 20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 002, 70 грн. ПП
"Н" згідно накладної № 80412 від 04.12.2000 та податкової
накладної № 691 від 01.12.2000 поставило ПМП "К" товар на загальну
суму 12 016, 20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 002, 70 грн..
Всього на виконання умов договору б/н від 12.10.2000 та доповнень
до нього № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 ПМП "К" перерахувало на рахунок ПП
"Н" грошові кошти на загальну суму 187 100, 40 грн., в т.ч. ПДВ в
сумі 31 183, 50 грн.. ПП "Н" поставило ПМП "К" продукцію на
загальну суму 187 100, 40 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 31 183, 50 грн.
ПП "Н" зареєстроване Радянською районною державною адміністрацією
м. Києва 31.05.2000, про що зроблено запис № 12706 в журналі
обліку реєстраційних справ та видано свідоцтво про державну
реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до
довідки Київського міського управління статистики № 8360 від
01.06.2000 підприємство значиться в Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України.
Рішенням Фастівського районного суду Київської області від
22.06.2001 у справі № 2-311 2002 за позовом ДПІ у Радянському
районі м. Києва до С-ого М.В., визнано недійсним Свідоцтво про
державну реєстрацію ПП "Н" з моменту його реєстрації, тобто з
31.05.2000. Фастівським районним судом встановлено, що засновником
ПП "Н" згідно Статуту є гр-н С-ий М.В., який зазначене
підприємство не реєстрував, свого підпису на установчих документах
не ставив діяльність від імені даного підприємства не здійснював.
Станом на 27.02.2003 відповідачі знаходяться в Єдиному державному
реєстрі підприємств та організацій України.
Вважаючи, що договір б/н від 12.10.2000 було укладено з метою
суперечною інтересам держави і суспільства, ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва звернулась до господарського суду про визнання
угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи в позові ДПІ у Шевченківському районі м. Києва,
місцевий господарський суд виходив з того, що:
- посилання позивача на неподання ПП "Н" до податкових органів
звітності, не є належним доказом несплати зазначеним відповідачем
податків. Несплата податків дійсно є порушенням діючого
податкового законодавства, однак несплата податків однією із
сторін за договором - не є підтвердженням мети відповідачів при
укладанні та виконанні оспорюваної угоди на ухилення від сплати
податків;
- позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин на
які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме:
неподання податкової звітності ПП "Н", несплата ним податків та
обов'язкових платежів до Державного бюджету України;
- позивач не надав доказів на підтвердження донарахування ПП "Н"
податкових зобов'язань та існування у ПП "Н" податкового боргу,
таким чином позивачем не доведено факту ухилення останнім від
сплати податків;
- позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника на
укладення такої угоди саме з боку самої юридичної особи, а
суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений
компетентним державним органом і підтверджений законодавчо
визначеними засобами доказування;
- позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення
кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків
стосовно обставин, викладених в позовній заяві;
- порушення ПП "Н" вимог ст.ст. 29, 41, 44 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не є підставою для визнання договору недійсним на
підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що
наявність умислу, спрямованого на досягнення мети, завідомо
суперечної інтересам держави в діях ПП "Н" при укладенні спірної
угоди, позивачем належними доказами не доведено.
Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки
місцевого господарського суду і залишила судове рішення без змін.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій
виходячи з наступного.
Угоди визнаються недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не сплачувати податки,
оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати
податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди
недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних
юридичних наслідків. Пленум Верховного Суду України в пункті 6
постанови від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками,
передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди
недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Однак господарські суди попередніх інстанцій не встановили
достатніх фактичних та правових підстав для віднесення чи не
віднесення оспорюваної угоди до такої, що спрямована на ухилення
від оподаткування.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів,
які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні судових рішень судами не
було враховано обставини, які встановлено рішенням Фастівського
районного суду Київської області від 22.06.2001. Не прийнято також
до уваги та обставина, що засновником ПП "Н" згідно Статуту є гр-н
С-ий М.В., який підприємство не реєстрував, свого підпису на
установчих документах не ставив діяльність від імені даного
підприємства не здійснював. У зв'язку з цим зазначеним обставинам
не було дано належної правової оцінки в розрізі даного спору.
Судова колегія зазначає, що належний правовий аналіз зазначених
обставин має важливе значення для правильного вирішення даного
спору, оскільки у разі визнання у встановленому порядку недійсними
установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або
скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням
відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що
посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта
підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом
підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними
згідно із статтею 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
незалежно
від часу їх укладення.
Крім того, при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснювало ПМП "К", яким чином були
використані товари, отримані за спірною угодою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди не з'ясували
обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не
прийняли до належної уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду
України та вказівок, викладених в постанові Вищого господарського
суду України від 28.07.2003 у даній справі, що призвело до
висновку, з яким Вищий господарський суд України погодитись не
може.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст.ст. 111-10 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва від 09.12.2003 № 10724/9/10-214
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.11.2003 скасувати, а справу № 29/107 передати на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.