ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Справа N А-27/402-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дзержинському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003
у справі № А-27/402-03
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю виробничо-
торгівельне підприємство "А"
до Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явились
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2003
позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомленнярішення
Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
№ 0001882305 від 29.08.2003.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 рішення господарського суду Харківської області від
22.10.2003 у справі № А-27/402-03 залишено без змін.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, звертаючись з касаційною
скАю, не погоджується з постановою апеляційного господарського
суду та рішенням місцевого господарського суду, тому просить їх
скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ТОВ ВТП "А"
відмовити, посилаючись на допущені судовими інстанціями порушення
норм матеріального права, а саме: пп. 5.3.9 та пп. 5.4.10 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, ст. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним
транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
, затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за
№ 128/2568, мотивація яких викладена в касаційній скарзі.
Заслухавши представника позивача, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, що
за наслідками перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
складено акт № 3515/23-503/25461469 від 28.08.2003 про результати
перевірки з питань дотримання податкового законодавства, повноти
та своєчасності сплати до бюджету податків та інших платежів ТОВ
ВТП "А" за період з 01.04.2002 - 01.04.2003.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 0001882305/0 від 29.08.2003, яким ТОВ ВТП "А" визначено
податкове зобов'язання по податку на прибуток за порушення пп.
5.4.10 ст.5, пп. 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
загальною сумою 38 120, 00
грн. (основний платіж - 28 600 грн. та штрафні (фінансові)) санкції
- 9 520, 00 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м.
Харкова підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ТОВ ВТП "А" діє на підставі Статуту, який зареєстрований у
виконавчому комітеті Харківської міської Ради (розпорядження № 523
від 10.03.1998) реєстраційний номер № 25461469.
Основними видами господарської діяльності ТОВ ВТП "А" є роздрібна
торгівля недержавних організацій (крім споживчої кооперації),
оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої
кооперації, посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів
народного споживання, маркетингові дослідження, консультації по
питаннях комерційної діяльності, фінансів і управління, зовнішня
торгівля недержавних організацій.
Під час перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
встановила, що підприємство позивача при перевезені оптових партій
товарів (продаж товарів СПД юридичним та фізичним особам) при
заповнені подорожніх листів не заповнює графи "звідки взятий
вантаж" та "куди доставлений", а ставить в цих графах "по місту",
заповнюючи подорожні листи з порушенням Правил перевезення
вантажів автомобільним транспортом в Україні, не веде роботи
автомобільного засобу; списання палива здійснюється на підставі
даних показників спідометра - фактичних пройденого машиною шляху,
не здійснюється зрівняння відстані від складу продавця до складу
покупця. У зв'язку з чим, списання палива на собівартість та
включення цих витрат до валових витрат підприємства здійснюється
не на підставі обсягів виконаних робіт (пробіг від складу
постачальника до складу покупця), а на підставі показників
спідометра, а також мало місце нецільове використання транспортних
засобів (не пов'язаних з продажем товарів).
Таким чином, підприємством позивача, на думку ДПІ у Дзержинському
районі м. Харкова, допущено порушення пп. 5.3.9 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, а
саме, віднесено до валових витрат витрати, що не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами
ведення податкового обліку, а саме: товарно-транспортні документи
(товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного
автомобіля).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд та
апеляційний господарський суд, виходили з того, що представленими
позивачем доказами доведено витрати на придбання паливо-мастильних
матеріалів для вантажних автомобілів підприємства, в той же час
"чинним законодавством не встановлені ні правила заповнення
подорожніх листів ні їх обов'язкової форми, а також вони не є
документами, які передбачені для обов'язкового ведення податкового
обліку".
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка господарським судом доказів повинна
ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів вважає позицію судових інстанцій помилковою, та
звертає увагу на те, що за змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валові
витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності, а відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 цього ж
Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, за змістом наведених норм необхідною умовою для
віднесення витрат до валових, є використання придбаних за рахунок
цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності
платника. Крім того, зазначені витрати відповідно до вимог закону
мають бути підтверджені відповідними документами ведення і
зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
податкова звітність
ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ - це документ, що містить зведення про
господарську операцію і підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
).
Підтвердженням використання товарів у власній господарській
діяльності є насамперед документи, що свідчать про товарообіг (рух
товарів) між господарюючими суб'єктами, а саме, документи про
оприбуткування їх у вантажоодержувача.
Таким чином, при здійснені роздрібної торгівлі кінцевому
споживачеві підприємство у подорожніх листах повинно вказати пункт
звідки взято вантаж (склад підприємства чи інше) та пункт куди
доставлений вантаж(пункт вказаний у дозволі - точка пересувної
мережі).
Тому, судова колегія вважає, що позивачем не доведено, що паливні
матеріали (бензин, солярка, газ) використовувались на виробничі
цілі - транспортування товару від складу до замовника, чи до точки
пересувної мережі.
Помилковою є позиція судових інстанцій в тій частині, що правилами
ведення податкового обліку не передбачена обов'язкова наявність у
підприємства належним чином оформлених товарнотранспортних
накладних та дорожніх листів, тому положення пп. 5.3.9 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не повинні застосовуватись до підприємства позивача
з тих підстав, що ні товарно-транспортна накладна, ні дорожній
лист не є документами податкової звітності.
Слід зазначити, що при здійсненні оптових продаж та перевезень
товарів покупцям підприємство повинно оформляти товарнотранспортні
документи відповідно до норм встановлених Правил перевезення
вантажів автомобільним транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.
1997 за № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
20.02.1998 за № 128/2568 (чинний нормативний акт дія якого
поширюється на відповідних суб'єктів господарювання).
З огляду на викладене всі ухвалені у справі рішення не можна
вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанціє необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованими визнається рішення, в якому
повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова від 09.12.2003 № 8150/10/10- 018 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 скасувати, а справу № А27/402-03 передати на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.