ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Справа N 9/1518
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Волочиському районі
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003
у справі № 9/1518
господарського суду Хмельницької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Волочиському районі
до Закритого акціонерного товариства
"ШФ"
про визнання сум податкових
зобов'язань, які нараховано за
непрямими методами
та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства
"ШФ"
до Державної податкової інспекції у
Волочиському районі
про визнання недійсним рішення ДПІ
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явились
ДПІ у Волочиському районі звернулась до господарського суду з
позовом про визнання сум податкових зобов'язань по рішеннях від
11.02.2003 № 0000142301/0 в сумі 32 577, 00 грн., № 0000042600/0 в
сумі 32 539, 00 грн. та № 0000152301/0 в сумі 11 717, 00 грн., а
всього на суму 76 833, 00 грн., які нараховано ЗАТ "ШФ" за
непрямими методами згідно акту перевірки № 71/23/23-117/31443544
від 07.02.2003.
ЗАТ "ШФ" подано зустрічний позов про визнання недійсним рішення
ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області щодо застосування
непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань до ЗАТ "ШФ"
від 04.02.2003 № 1.
За ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.04.2003
зустрічний позов ЗАТ "ШФ" до ДПІ у Волочиському районі
Хмельницької області про визнання недійсним рішення № 1 від
04.02.2003 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у
справі № 9/1518.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.05.2003 у
позові ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області до ЗАТ "ШФ"
про визнання сум податкових зобов'язань по рішеннях від 11.02.2003
№ 0000142301/0 в сумі 32 577,00 грн., № 0000042600/0 в сумі 32
539, 00 грн. та № 0000152301/0 в сумі 11 717, 00 грн., нарахованих
за непрямими методами згідно акту перевірки
№ 71/23/23-117/31443544 від 07.02.2003 - відмовлено.
Зустрічний позов ЗАТ "ШФ" до ДПІ у Волочиському районі про
визнання недійсним рішення № 1 від 04.02.2003 - задоволено:
визнано недійсним рішення ДПІ у Волочиському районі № 1 від
04.02.2003 про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань до ЗАТ "ШФ".
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 рішення господарського суду Хмельницької області від
28.05.2003 - залишено без змін.
ДПІ у Волочиському районі звернулась з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 у справі № 9/1518 в частині
залишення без змін рішення господарського суду Хмельницької
області щодо задоволення зустрічного позову ЗАТ "ШФ" до ДПІ у
Волочиському районі про визнання недійсним рішення від 04.02.2003
та стягнення на користь ЗАТ "ШФ" відшкодування - 85 грн. держмита
і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення,
посилаючись на допущені апеляційним судом порушення норм
процесуального права, а саме: ст. 12, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з підстав викладених у
касаційній скарзі.
Перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в
постанові апеляційного суду, заслухавши представника підприємства,
колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А:
ДПІ у Волочиському районі здійснено планову комплексну
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ЗАТ "ШФ" за період з 06.07.2001 - 30.09.2002, про що
складено акт від 07.02.2003 № 71/23/23- 117/31443544.
За наслідками перевірки ДПІ у Волочиському районі прийнято
податкові повідомлення-рішення від 11.02.2003 № 0000142301/0 по
податку на додану вартість в сумі 32 577, 00 грн., № 0000042600/0
по податку на додану вартість в сумі 32 539, 00 грн. та
№ 0000152301/0 по податку на прибуток в сумі 11 717, 00 грн..
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ДПІ у Волочиському районі підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначені підстави для застосування
непрямих методів. Згідно вказаного пункту, якщо контролюючий орган
не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з не встановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також наявність того факту, що під час
документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом,
платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації,
наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію
було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством. Як вбачається з матеріалів справи,
під час проведення перевірки (з 13.01.2003 - 07.02.2003)
начальником ДПІ у Волочиському районі Рябим В.В. прийнято рішення
№ 1 від 04.02.2003 про застосування непрямих методів визначення
сум податкових зобов'язань до ЗАТ "ШФ", мотивуючи це рішення тим,
що в ході перевірки встановлені розбіжності між даними, що
наведені в поданих платником деклараціях за перевіряємий період та
розрахунками, що проведені податковим органом по наявних
документах обліку (щодо встановленого факту невідповідності ціни
договору рівню звичайної ціни, а саме цінам продажу послуг -
продаж послуг по пошиттю швейних виробів проводився за цінами
нижчими за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам,
а саме ЗАТ "Х").
Враховуючи те, що у строки передбачені чинним законодавством
відповідач подавав податкові декларації, що не заперечується
позивачем, то єдиною підставою для застосування непрямих методів,
у відповідності до підпункту 4.3.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є наявність того факту,
що під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Таким чином, непрямий метод визначення податкових зобов'язань в
даному конкретному випадку не може бути застосований, оскільки
пп. 4.3.2 ст. 4 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
лише дозволяє за
допомогою непрямих методів відновити елементи податкової бази не
підтверджені відповідними первинними документами.
Судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у Волочиському районі,
здійснюючи перевірку підприємства відповідача за період з
06.07.2001 - 30.09.2002, застосовано правову норму, а саме: нову
редакцію п. 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
щодо визначення "звичайних цін", яка
набула чинності лише з 01.01.2003 (в редакції Закону України
№ 349-ІV ( 349-15 ) (349-15)
від 24.12.2002).
Згідно пп. 19.3.6 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1.01.2005 діє правило, за яким в
разі, якщо платник податків відмовляється узгодити податкове
зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням
непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду
(арбітражного суду) з позовом про визнання такої суми податкового
зобов'язання.
Таким чином, судовими інстанціями правомірно спростовано доводи
ЗАТ "ШФ" щодо порушення господарським судом правил підвідомчості,
в частині порушення провадження у справі за позовом ДПІ у
Волочиському районі про визнання сум податкових зобов'язань, які
нараховані за непрямими методами, оскільки це прямо передбачено
нормами відповідного законодавства.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення
місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного
позову ЗАТ "ШФ" до ДПІ у Волочиському районі про визнання
недійсним рішення ДПІ у Волочиському районі № 1 від 04.02.2003, не
надав належної правової оцінки заявленим позивачем вимогам.
Так, позивач, висуваючи вимоги про визнання недійсним спірного
рішення ДПІ у Волочиському районі про застосування непрямих
методів визначення сум податкових зобов'язань, не заявляє вимог
щодо визнання правомірності прийнятих податкових
повідомленьрішень, які саме були предметом первісного позову.
Тобто фактично судовим інстанціям слід було визначити зв'язок між
прийнятим рішенням про застосування непрямих методів визначення
сум податкових зобов'язань та податковими повідомленнями
рішеннями, прийнятими за наслідками перевірки.
Крім того, за змістом рішення господарського суду Хмельницької
області від 28.05.2003 вбачається, що предметом дослідження суду
були податкові повідомлення рішення від 11.02.2003 № 142301/0,
№ 42600/0 та № 152301/0, але такі документи сторонами у справі
суду не надавались, а виходячи з позовної заяви ДПІ у Волочиському
районі та представлених разом з нею документами, ДПІ у
Волочиському районі були прийняті податкові повідомлення рішення
від 11.02.2003 № 0000142301/0, № 0000042600/0 та № 0000152301/0.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд у мотивувальній
частині рішення має вказувати доводи, за якими господарський суд
відхилив клопотання і докази сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду
справи ЗАТ "ШФ" неодноразово зверталась з клопотаннями про
витребуванням доказів у справі та (або) інших вимог (а.с.9-12,
21-24, 53-61 т. 3 та інші). Всупереч вимог господарського
процесуального законодавства, судовими інстанціями не надано
жодного обґрунтування правомірного (неправомірного) подання цих
клопотань стороною у справі, що в розрізі ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є порушенням прав
сторони господарського процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення
або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Хмельницької області та постанова
Житомирського апеляційного господарського суду не відповідають
вимогам діючого законодавства.
При новому розгляді справи суду слід всебічно і повно з'ясувати
наведені вище обставини справи і об'єктивно оцінити докази, що
мають значення для справи і вирішення спору по суті, та прийняти
на підставі чинного законодавства нове рішення або ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському
районі Хмельницької області від 10.12.2003 № 2843/10 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2003
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 скасувати, а справу № 9/1518 передати на новий розгляд
до господарського суду Хмельницької області