ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Справа N А-03/136-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Ленінському районі м. Харкова
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 22.04.2003
у справі № А-03/136-03
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "М"
до відповідачів: 1) Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова;
2) Відділення державного
казначейства у Ленінському районі м.
Харкова
про визнання недійсним рішення та
стягнення 4 500, 00 грн.,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача 1) не з'явились
відповідача 2)
ТОВ "М" звернулось до господарського суду з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова № 0000222310/0 від 08.01.2003 та стягнення з
державного бюджету на користь позивача збитки у розмірі 4 500, 00
грн., які понесені підприємством позивача у зв'язку зі сплатою
вказаної суми приватному підприємцю К-ру В.М. за юридичне
обслуговування позовної роботи та представництво інтересів у
господарському суді.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2003
залучено в якості другого відповідача - ВДК у Ленінському районі
м. Харкова.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2003 р.
позов задоволено: визнано недійсними податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
№ 0000222310/0 від 08.01.2003 про визначення суми податкового
зобов'язання у розмірі 15 000, 00 грн. - "штрафи та санкції"
(ліміт каси). Стягнуто з Державного бюджету України через ВДК у
Ленінському районі м. Харкова на користь ТОВ "М" збитки у розмірі
4 500, 00 грн., які понесені у зв'язку зі сплатою суми приватному
підприємцю К-ру В.М. за юридичне обслуговування позовної роботи та
представництво інтересів у господарському суді.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.04.2003 рішення господарського суду Харківської області від
12.03.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у
Ленінському районі м. Харкова - без задоволення.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, звертаючись з касаційною
скаргою, просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Харківської
області та прийняти нове рішення про відмову позивачу в
задоволенні позовних вимог, вважає їх такими, що прийняті з
порушенням норм матеріального права, а саме: Положення про ведення
касових операцій у національній валюті України, затвердженого
постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 72 та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 за
№ 436/95, ст.ст. 440, 442 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з
підстав викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представника податкової інспекції, проаналізувавши
матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова здійснено перевірку ТОВ "М" з
питання дотримання вимог податкового законодавства України,
повноти та своєчасності сплати до бюджету податків та інших
платежів за період з 01.07.2001 - 30.09.2002, про що складено акт
від 29.12.2002 № 300/23-104/24678178.
В ході перевірки встановлено порушення вимог податкового
законодавства з боку ТОВ "М", а саме: 12.11.2002 позивачем
отримано за чеком готівку у розмірі 3 000, 00 грн., однак
оприбуткування готівки в касі підприємства позивача своєчасно і в
повному обсязі не здійснено, чим порушено пп.. 2.10 п. 2 Положення
"Про ведення касових операцій у національній валюті України"
( z0237-01 ) (z0237-01)
, затвердженого постановою Правління національного
банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України від 15.03.2001 № 237/5428 "уся готівка, що
надходить до кас підприємства, має своєчасно та в повній сумі
оприбутковуватись в їх касах. Оприбуткування готівки в касі
підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній
сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у
встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням
у касовій книзі в день одержання підприємством готівки". Грошові
кошти під звіт робітникам підприємства протягом з 01.07.2001 -
30.09.2002 надавались в погашення раніше проведених господарських
витрат.
За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2003
№ 0000222310/0, відповідно до якого стягнуто з ТОВ "М" штраф та
санкції (ліміт каси) загальною сумою 15 000, 00 грн. за порушення
ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи судові рішення в частині, судові інстанції правомірно
дійшли висновку про неправомірність дій ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки (за не оприбуткування готівки в касі),
тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає
підстав для зміни чи скасування судових актів в цій частині.
Разом з цим, судова колегія вважає спірною позицію судових
інстанцій з приводу стягнення збитків, завданих позивачу у зв'язку
зі сплатою суми приватному підприємцю К-ру В.М., за юридичне
обслуговування позовної роботи та представництво інтересів у
господарському суді.
Так, позивач, звертаючись з позовом до суду з приводу оскарження
спірного податкового повідомлення-рішення, просить відшкодувати
завдані йому збитків, а саме оплату юридичних послуг приватного
підприємця К-ра В.М., посилаючись на те, що винесення незаконного
повідомлення-рішення державним органом і збитками, заподіяними
підприємству позивача є безпосередній причинний зв'язок.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду, дійшов висновку про правомірність вимог
позивача в цій частині, обґрунтувавши свою правову позицію тим, що
витрати по сплаті грошових коштів спрямовані на оплату захисту
прав позивача цілком відповідають категорії збитків у розумінні
цивільного законодавства.
Так, для підготовки позовної заяви та представництва інтересів
підприємства позивача у господарських судах укладено договір
№ 04/2003 від 11.02.2003 з приватним підприємцем К-ром В.М. про
юридичне обслуговування. Загальна сума договору становила 4500, 00
грн. (а.с.61).
Проте, приймаючи позов до розгляду, місцевий господарський суд не
надав належної правової оцінки дійсним вимогам позивача, оскільки
заявляючи вимоги з приводу відшкодування збитків, позивач фактично
висуває вимоги щодо відшкодування витрат по оплаті послуг
представника, який брав участь у справі, та взагалі не обґрунтовує
свою позицію з приводу нанесення йому збитків в розрізі ст.ст.
440, 442 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, лише наводить
вказані правові норми в судовому рішенні.
В той же час, позивач вважає, що завдані йому збитки в розрізі
частини третьої ст. 13 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
є збитки, завдані неправомірними
діями посадових осіб органів державної податкової служби, які
підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
Натомість позивачем не доведено, що договір на юридичне
обслуговування виконаний у повному обсязі (відсутній акт
прийомупередачі виконаних робіт), відсутнє належне обґрунтування
встановленої суми за надані юридичні послуги (фактичні витрат при
здійсненні правового обслуговування та їх розрахунок).
За таких обставин, посилання в оскаржуваній постанові на ту
обставину, що діями (бездіяльністю) державного органу і збитками,
заподіяними підприємству є безпосередній зв'язок носить характер
припущення і відповідно до ст.ст. 32, 33, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не може бути підставою
для прийняття рішення судом.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського
суду Харківської області та постанова Харківського апеляційного
господарського суду не відповідають вимогам діючого законодавства,
тому постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог
про стягнення 4 500, 00 грн. підлягають скасуванню. А в
задоволенні позову в цій частині слід відмовити. В реші позовних
вимог судові рішення є законними і обґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова від 12.12.2003 № 8459/10/10-025 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.04.2003 у справі № А-03/136-03 змінити, у частині стягнення з
Державної податкової інспекції у Ленінському районі суми збитків у
розмірі 4 500, 00 грн. - відмовити. В іншій частині рішення та
постанову залишити без змін.