ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
30.01.2004                                        Справа N 8/875
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                             Кочерової Н.О.- головуюча
                             Рибака В.В.,
                             Уліцького А.М.,
 
за участю представників      
сторін:
 
від позивача                 Зольнікова В.А. дов. від 04.01.03
                             № 400/юр
 
від відповідача              не з’явився
 
розглянувши матеріали        Державного інституту по
касаційної скарги            проектуванню підприємств
                             коксохімічної промисловості
                             “Гіпрококс”
 
на постанову                 від 08.10.03
                             Донецького апеляційного
                             господарського суду
 
у справі                     № 8/875 господарського суду
                             Донецької області
 
за позовом                   Державного інституту про
                             проектуванню підприємств
                             коксохімічної промисловості
                             “Гіпрококс”
 
до                           ВАТ “Єнакієвський коксохімічний
                             завод”
 
про   стягнення 60 тис. боргу
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Державний  інститут  по  проектуванню підприємств  коксохімічної
промисловості  “Гіпрококс”  м. Харків  звернувся  з  позовом  до
відповідача у справі про стягнення заборгованості в сумі 60 тис.
грн. за передану науково-технічну продукцію.
 
Рішенням  господарського суду Донецької області від  04.02.03  у
справі  № 8/875 позивачу в позові відмовлено на підставі ст.  80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки позивач звернувся з позовом  з
пропуском строку позовної давності.
 
При  цьому  суд  не  взяв до уваги посилання  позивача  на  факт
введення  мораторію  в процесі розгляду справи  про  банкрутство
відповідача та ч. 2 ст. 78 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , зазначивши, що
порушення процедури банкрутства відносно відповідача та введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів не може бути підставою
для зупинення перебігу строку позовної давності.
 
Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від
08.10.03 рішення господарського суду залишено без зміни з тих же
підстав.
 
У  поданій  касаційній скарзі позивач у справі просить скасувати
рішення  та постанову зазначених судових інстанцій та задоволити
його позовні вимоги з підстав, що викладені в скарзі.
 
Скаржник  заперечує факт пропуску ним строку позовної  давності;
стверджує  про  наявність обставин, які зупиняли  його  перебіг;
посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального
права,  зокрема, ст. 71, 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         з підстав,  що
викладені в скарзі.
 
Судова  колегія розглянувши наявні матеріали справи,  вислухавши
пояснення  та  заперечення  представника  позивача  в   судовому
засіданні,  перевіривши  юридичну  оцінку  судовими  інстанціями
обставин   справи   та   повноту  їх  встановлення,   дослідивши
правильність    застосування   ними   норм    матеріального    і
процесуального  права,  прийшла  до  висновку  про   відсутність
правових  підстав для задоволення касаційної скарги  виходячи  з
наступного.
 
24.01.96 між сторонами був укладений договір № 8556 на створення
(передачу) науково-технічної продукції.
 
Судовими   інстанціями  встановлено,  що  за  умовами  вказаного
договору  позивачем  були  виконані для  відповідача  роботи  на
загальну суму 60000 грн.
 
Відповідно  до  п.  2.2 вказаного договору сторонами  узгоджений
порядок   кінцевої   оплати   вартості   робіт   відповідно   до
календарного плану.
 
За  змістом  підписаного  сторонами  календарного  плану  робіт,
останній платіжний етап визначений в грудні 1996 року.
 
Відповідно  до  ст.  71 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        
встановлено  загальний  строк для захисту  в  порядку  позовного
провадження порушеного права протягом трьох років.
 
Згідно  з  ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         перебіг строку  позовної
давності  починається з дня виникнення права на позов. Право  на
позов  виникає  з  дня, коли особа дізналася  або  повинна  була
дізнатись про порушення свого права.
 
Таким чином, судові інстанції правомірно дійшли до висновку,  що
строк  виконання  відповідачем своїх обов’язків щодо  проведення
оплати вартості робіт за договором № 8556 закінчився 31.12.96.
 
За  викладеними  обставинами позивач повинен був  дізнатися  про
порушення свого права 01.01.97.
 
Позовна  заява  направлена до господарського суду  29.11.02  (за
штампом на конверті), тобто з перевищенням встановленого ст.  71
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         строку позовної давності.
 
За  змістом  ст.  80  ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          закінчення  строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
 
Згідно  з  п.  2  ст. 78 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          перебіг  строку
позовної давності зупиняється в силу встановленої законодавством
відстрочки виконання рішення (мораторій).
 
Тобто   для   застосування  такої  норми   необхідна   наявність
законодавчого  акта,  за  змістом якого буде  надана  відстрочка
виконання  зобов’язання  боржника,  що  в  свою  чергу,  означає
неможливість  заявлення позову до суду за відсутністю  обов’язку
боржника  виконати  зобов’язання перед кредитором  протягом  дії
мораторію.
 
Відповідно  до  п.  4  ст.  12 Закону України  “Про  відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12  ) (2343-12)
          одночасно  з порушенням  справи  про  банкрутство
вводиться  мораторій  на задоволення вимог кредиторів  боржника,
який  означає лише заборону стягнення на підставі виконавчих  та
інших  документів та неможливість нарахування фінансових санкцій
за невиконання грошових зобов’язань.
 
Тобто  наслідком введення мораторію за змістом вказаного  Закону
( 2343-12  ) (2343-12)
          (п.  4  ст.  12)  є  не  відстрочка  у  виконанні
зобов’язання, а неможливість стягнення заборгованості,  по  якій
строк  вже  настав  та  відповідним  органом  видано  виконавчий
документ на задоволення вимог кредиторів.
 
Таким чином, поняття мораторію за змістом п. 2 ст. 78 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
         не є тотожним в розумінні п. 4 ст. 12 Закону України
“Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання  його
банкрутом”  ( 2343-12  ) (2343-12)
        ,  внаслідок чого  порушення  процедури
банкрутства  відносно  відповідача  та  введення  мораторію   на
задоволення   вимог  кредиторів  не  може  бути  підставою   для
зупинення перебігу строку позовної давності.
 
В  матеріалах  справи  відсутні докази зміни  сторонами  строків
оплати виконаних по договору № 8556 від 24.01.96 робіт.
 
Зазначене   свідчить   про   повноту   дослідження   апеляційною
інстанцією  обставин справи та вірне застосування  до  них  норм
матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.
 
Процесуальний  строк  на  подання  касаційної  скарги   підлягає
відновленню.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від
08.10.03 у справі № 8/875 залишити без зміни, а касаційну скаргу
– без задоволення.