ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2004 Справа N 5/956-19/172
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув Миколаївської міжрайонної державної податкової
касаційну інспекції у Львівській області
скаргу
на постанову від 10.09.2003
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 5/956-19/172 господарського суду Львівської
області
за позовом відкритого акціонерного товариства "РЗ", м.
Новий Розділ Миколаївського р-ну Львівської
області
до Миколаївської міжрайонної державної податкової
інспекції у Львівській області
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року відкрите акціонерне товариство "РЗ" пред'явило
в суді позов до Миколаївської міжрайонної державної податкової
інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 376-23/31638894/3436 від 25.11.2002 яким визначено податкове
зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 280392 грн. та
застосовані фінансові санкції в сумі 28039 грн., всього в сумі
308431,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ВАТ "РЗ" та ДП
"СЛ" 23.09.2002 року було укладено договір міни відповідно до умов
якого позивач передав бензин на суму 1682352,55 грн., а ДП СЛ"
передало вексель від 25.09.2002 № 6330348461904 номінальною
вартістю 657,27 грн. та вексель № 6330348461905 від 25.09.2002
номінальною вартістю 1401303,20 грн.
Господарська операція бартеру (міни) відповідає всім вимогам
господарського та податкового законодавства і оподатковується у
відповідності до п. п. 7.3.4 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п.
7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.6, п. 1.19 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 п. п. 11.2.3.
п. 11.2, п. п. 11.3.4 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, а тому у
податкової інспекції були відсутні підстави визначити суму
податкового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2003
позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Миколаївської
міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області
№ 376-23/31638894/3436 від 25.11.2002.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
укладений між позивачем та Львівською філією ДП "СЛ" договір міни
від 23.09.2002 товарів (нафтопродуктів на прості векселі) є
бартерною операцією, в якості предмету якої купівля-продаж
векселів не виступає.
Вказані векселя виступали в договорі міни від 23.09.2002 як товар,
а не як засіб забезпечення виконання боргового зобов'язання
позивача, що свідчить про помилковість кваліфікації відповідачем
відповідної господарської операції як операції з продажу векселя
під забезпечення боргових зобов'язань продавця. Вартість векселів
з вказаних підстав відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу), а тому у позивача виникає право на податковий
кредит, який складається із сум податків, сплачених платником
податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням відповідних
векселів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Миколаївська міжрайонна державна податкова
інспекція просить скасувати рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду, постановити нове
рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення п. п.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 п. 4.8 ст. 4, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5.1 ст.
5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
векселі отримані, але не оплачені
платником податку, або видані, але не оплачені платником податку,
не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту
такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких
такі векселі використовуються.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів
справи 23.09.2002 між позивачем та Львівською філією ДП "СЛ"
укладено договір міни відповідно до умов якого ВАТ "РЗ" передав
бензин на суму 1682352,55 грн., а ДП "СЛ" передало векселі
вартістю 657,27 грн. та вартістю 1401303,20 грн.
З векселів вбачається, що вони видані ТзОВ "С" 25.09.2002 з
написом "за пред'явленням ми заплатимо проти цього векселя
Львівській філії ДП "СЛ". На зворотному боці документів зроблено
індосамент "платити наказу "ВАТ "РЗ".
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів , вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Валові витрати виробництва та обігу - сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності - п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Враховуючи наведені норми законів не можна погодитись з висновком
судових інстанцій щодо правомірності визначення вказаних векселів
як товару і віднесення до податкового кредиту податку на додану
вартість від цієї операції.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і
обставинами справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової
інспекції у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 та рішення господарського суду Львівської області від
12.05.2003 у справі № 5/956-19/172 скасувати, справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.