ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2004 Справа N 2-7/6458-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув Державної податкової інспекції у м. Алушта
касаційну Автономної Республіки Крим
скаргу
на постанову від 03.10.2003
Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі № 2-7/6458-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом відкритого акціонерного товариства "АК"
до Державної податкової інспекції у м. Алушта
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року відкрите акціонерне товариство "АК" пред'явило
в суді позов до Державної податкової інспекції в м. Алушті про
визнання недійсними: повідомлення-рішення № 0000461501/223 від
06.03.2003 яким за затримку на 31 календарний день граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору до
Фонду охорони навколишнього середовища застосовано штраф у розмірі
0,26 грн. і податкового повідомлення - рішення № 0000451/224 від
06.03.2003, яким за затримку на 92 календарні дні граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по
комунальному податку застосовано штраф у розмірі 674,70 грн. і
податкового повідомлення-рішення № 0000421501/225 від 06.03.2003,
яким за затримку на 92 календарні дні граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за землю
застосовано штраф у розмірі 48374,05 грн., податкового
повідомлення-рішення від 06.03.2003 № 0000411501/226 яким за
затримку на 92 календарні дні граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість
застосовано штраф у розмірі 25589,79 грн.
В травні позивач уточнив свої вимоги і просив визнати недійсним
податкові повідомлення-рішення від 06.03.2003 № 0000421501/225 та
№ 0000411501/226.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачем порушено
порядок перевірки позивача, несвоєчасна сплата узгоджених сум
податкових зобов'язань сталася у зв'язку з неправомірними діями
податкової інспекції в м. Алушті.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки від 26.05 -
09.06.2003 позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті
№ 0000421501/225 від 06.03.2003 № 0000411501/226 від 06.03.2003.
В решті провадження по справі припинено.
Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з того, що
відповідно до ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон, як і стаття 17 на
підставі якої прийняті оспорювані податкові повідомленнярішення,
набрав чинності з 01.04.2001 року, узгоджено податкові
зобов'язання по податку на додану вартість та по платі за землю
було в 2000 році, а тому податкова інспекція безпідставно
застосувала штрафні санкції.
Порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання було
обумовлено правомірними діями відповідача, який відмовив у дачі
згоди на реалізацію майна ВАТ "АК" для погашення податкового
боргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.10.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Алушті
просить рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати та постановити нове рішення яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення п. п. 15.3.1 п. 15.3
ст. 15, п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за винятком випадків,
визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має
право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника
податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення
1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання
податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація
була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Згідно п. п. 17.1.7, п. 17.1 ст. 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,
такий платник податку зобов'язаний при затримці, що є більшою 90
календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання сплатити штраф у
розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.
Аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що застосування
штрафних санкцій залежить від податкового зобов'язання. Термін
визначення податкового зобов'язання податковим органом не пізніше
1095 днів, то і термін застосування штрафу 1095 днів.
Даний Закон не встановлює інших строків давності, в тому числі і
стосовно строків застосування штрафів, а тому не можна погодитись
з висновком господарського суду про безпідставність застосування
штрафних санкцій.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11
від 29.12.1976 р. із змінами "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними документами,
дослідженими в судовому засіданні.
При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог ст.
34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про їх належність і допустимість.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
відповідач неправомірно відмовив позивачу у згоді на самостійну
реалізацію майна з метою погашення податкового боргу.
Проте дослідження цих обставин у справі не знайшло свого
відображення у рішенні, відсутні обґрунтування суду стосовно цього
висновку, що свідчить про порушення судом ст. 43 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті
Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.10.2003 року та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 26.05.-09.06.2003 року скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.