Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Cправа N 291/11-420
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Ямпільської міжрайонної
судовому засіданні в м. державної податкової інспекції
Києві
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду
від 28 липня 2003 року
за позовом Сільськогосподарського
відкритого акціонерного
товариства "ЯП"
до Ямпільської міжрайонної
державної податкової інспекції
про Визнання недійсним рішення
Ямпільської міжрайонної
державної податкової інспекції
від 15.02.2002 №28-23-
20106491/713
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній.
від відповідача: присутній
Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "ЯП" у
вересні 2002 року заявлений позов про визнання недійсним рішення
Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції від
15.02.2002 № 28-23-20106491/713,яким позивачеві визначено суму
штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки
в касі в сумі 152385,0 грн. за порушення норм законодавства з
регулювання обігу готівки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
готівкові кошти до каси позивача не надходили і, відповідно, не
могли оприбутковуватися. При цьому позивач наголошує, що квитанції
до прибуткових касових ордерів не є належними доказами у справі
оскільки вони не містять підписів осіб, відповідальних за
здійснення готівкових розрахунків.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 жовтня
2002року, що прийняте суддею позовні вимоги про визнання недійсним
рішення Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції від
15.02.2002 № 28-23-20106491/713 задоволені. Рішення суду
мотивоване тим, що Указ Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
із змінами, яким встановлено розмір фінансових санкцій
за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у
касах готівки, в ієрархії права є підзаконним актом, а тому в силу
частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд його не застосовує. Крім того
прибуткові касові ордери, перераховані на сторінці 4 акта
перевірки від 28.01.2002 року, копії яких долучені до матеріалів
справи, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та Положенню про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, оскільки на них відсутні підписи та не
вказані прізвища, які б ідентифікували особу, що відповідає за
господарську операцію.
Житомирський апеляційний господарський суд у складі головуючого та
суддів постановою від 28 липня 2003 року перевірене рішення
Господарського суду Вінницької області залишив без змін, а
апеляційну скаргу Ямпільської міжрайонної державної податкової
інспекції без задоволення, з мотивів зазначених у рішенні
місцевого суду.
Не погодившись з постановою Житомирського апеляційного
господарського суду Ямпільська міжрайонна державна податкова
інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку і
скасувати постанову у цій справі, вважаючи, що судове рішення
прийняте з порушенням матеріального права.
При цьому скаржник посилається на те, що на його думку, судом не
враховано, що застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки передбачене лише Указом Президента
України від 12.06.95 року 3436/95 "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
,
яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті,
до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Зазначений Указ прийнятий у відповідності до положень статті 6
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і є обов'язковим до виконання.
Щодо доказів надходження готівкових коштів до каси позивача
податкова інспекція зауважила, суд не врахував пояснення голови
правління товариства Н-го які він надав до акта перевірки про те,
що кошти від реалізації пшениці в касу не надходили а були здані
безпосередньо в банк, що, на думку податкової інспекції, свідчить
про факт порушення порядку ведення касових операцій.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді,
переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності
представників сторін, які підтримали свої доводи, та відзначає
наступне.
Податковим повідомленням Ямпільської міжрайонної державної
податкової інспекції від 15.02.2002 № 28-23-20106491/713
товариству визначена сума штрафних санкцій у розмірі 152385,85
грн. за порушення товариством норм з регулювання обігу готівки,
передбачених вимогами абзацу 3 статті 1 Указу Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
. Оспорюване податкове повідомлення
відповідача прийняте на підставі акта перевірки здійсненої
Контрольно-ревізійним відділом в Ямпільському районі від
28.01.2002 року складеного за результатами перевірки
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "ЯП" з
окремих питань фінансовогосподарської діяльності. Перевіркою було
встановлено порушення пункту 2.10 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
за
реалізоване в липні 2001 року ВПП "А" за готівку зерно пшениці в
кількості 39580 кг.
Приписами пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій в
національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
передбачено, що уся
готівка, що надходить до каси підприємств має своєчасно та в
повній сумі оприбутковуватися в касах.
Згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності, а також постійними представництвами
нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється
підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті, що встановлюються Національним банком
України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне)
оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не
оприбуткованої суми.
Розглядаючи спір суди виходили з того, що Указ Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з pecsk~b`mm
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
не може застосовуватися, оскільки
приписами пункту 19.6 статті 19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що закони та
інші нормативно правові акти діють у частині що не суперечить
нормам цього Закону. Висновок судових інстанцій щодо неможливості
застосування зазначеного Указ до правопорушень у сфері регулювання
обігу готівки є помилковим.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування. Він встановлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Отже дія цього
Закону не регулює порядок роботи з готівковими коштами та не
встановлює відповідальність за порушення норм з регулювання обігу
готівки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий та апеляційний
суди посилалися на ущербність доказової бази щодо надходження до
позивача готівки через недоліки в оформленні прибуткових касових
ордерів, проте судами не було з'ясовано чи мав місце факт
реалізації зерна позивачем ВПП "А" та чи проводилися розрахунки за
це зерно в іншій ніж готівкова формі.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище обставин має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті.
За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі
підлягають скасуванню, касаційна скарга задовольняється частково,
а матеріали справи скеровуються для розгляду по суті до
Господарського суду Вінницької області. Під час нового розгляду
справи Господарському суду Вінницької області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, з'ясувати
дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Вінницької області від 17.10.2002р. та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
28.07.2003р. у справі № 291/11-420 скасувати, справу скерувати для
нового розгляду до Господарського суду Вінницької області.
Касаційну скаргу Ямпільської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.