ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Cправа N 37/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Бабушкінському районі
відкритому м. Дніпропетровська
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 07.10.2003
у справі № 37/8
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Української науково - промислової
асоціації "УК"
до ДПІ у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
30.07.2003 у справі № 37/8, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2003
позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення -
рішення № 0000022307/0 від 05.02.2003, яким визначено суму
податкового зобов'язання позивача по пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 7
669 грн. з мотивів порушення відповідачем норм ст. 15 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 № 2181-ІІІ.
У касаційній скарзі ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 07.10.2003 у справі № 37/8 та
направити справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм п.п. 15.1.1, п. 15.1, п.п. 15.2.2 п.
15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 2, 83
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
05.02.2003 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022307/0, яким
визначено суму податкового зобов'язання позивача по пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності на загальну суму 7 699 грн.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-
рішення став акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська № 003574 від 04.02.2003. Проведеною перевіркою з
питань дотримання валютного законодавства було встановлено факт
порушення позивачем ст. ст.1, 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
при
виконанні експортних контрактів № ВС/96/001 від 01.03.1996,
№ ВС/96/009 від 07.05.1996 та № ВС/97/11 від 30.12.1997, за якими
валютна виручка надійшла не у повному обсязі. Відповідачем
нарахована пеня за період з 21.05.1999 по 08.06.1999 (за
контрактом № ВС/96/001 від 01.03.1996), за період з 21.05.1999 по
02.06.1999 (за контрактом № ВС/96/009 07.05.1996) та за період з
21.05.1999 по 02.06.1999 (за контрактом № ВС/97/11 від 30.12.1997)
- на загальну суму 7 698, 86 грн.
Українська науково - промислова асоціація "УК" звернулася до
господарського суду з позовом про визнання недійсним
вищезазначеного податкового повідомлення - рішення ДПІ у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на
порушення відповідачем терміну самостійного визначення суми
податкових зобов'язань платника податків, передбаченого п.п.
15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
відповідачем пропущено термін для самостійного визначення суми
податкових зобов'язань платника податків, передбачений п.п. 15.1.1
п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, що є підставою для визнання податкового
повідомлення - рішення про застосування до позивача пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної
діяльності недійсним.
Однак, вищезазначені висновки суду не можна вважати такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, не дали належну оцінку всім доказам у справі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного
терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку
України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і
2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості (ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
).
Господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді справи не
було з'ясовано чи мало місце порушення термінів розрахунків в
іноземній валюті з боку позивача, не надано оцінки даним акту
перевірки підприємства - позивача від 04.02.2003.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне зазначити, що наведення судом змісту акту перевірки (з
посиланням на те, що сторонами не оспорюється факт несвоєчасної
оплати за експортним контрактом) без оцінки його як доказу за
правилами ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не може вважатися
встановленням судом факту, на підтвердження якого подано цей
доказ.
Крім того, даючи правову оцінку оспорюваному податковому
повідомленню - рішенню, господарському суду слід з'ясувати, чи є
пеня, нарахована за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, податковим зобов'язанням позивача відповідно до
чинного законодавства, зокрема ст.ст. 14, 15 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 № 1251 - ХІІ (з
наступними змінами і доповненнями); п. 1.5 ст. 1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та чи
відповідає цьому Закону поширення оспорюваним податковим
повідомленням - рішенням на нараховану суму пені його вимог щодо
граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного
контролюючим органом, та наслідків такої несплати.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до абз. 5 ст. 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
податкові органи наділені повноваженнями щодо
нарахування та стягнення пені за порушення термінів розрахунків у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
При наявності визначених законом повноважень та при відсутності
законодавчо встановлених вимог до форми рішення, яким такі
повноваження реалізуються компетентним органом, є підстави для
висновку про правомірність встановлення такої форми самим
компетентним органом при обов'язковій відповідності змісту рішення
вимогам закону.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права. У зв'язку з цим постановлені у справі
судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового
розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до
уваги наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення
обставин справи, прав та обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності із вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
задовольнити.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 07.10.2003 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 30.07.2003 у справі № 37/8, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.