Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 29/350
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
прокурор присутній
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Дарницькому районі міста Києва
та касаційне подання Генеральної прокуратури України
у справі № 29/350
на постанову від 11.09.2003р.
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "УС"
до Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі міста Києва
Відділення державного казначейства у
Дарницькому районі міста Києва
про стягнення 460050,24
В засіданні оголошувалась перерва до 29 січня 2003р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УС" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Дарницькому районі міста Києва та Відділення
державного казначейства у Дарницькому районі міста Києва про
стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в
сумі 460050грн. за березень 2002р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у березні 2002 р. виникла бюджетна
заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 червня 2003 року,
що прийняте суддею Усатенко І.В. позовні вимоги задоволені у
повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "УС" бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за березень 2002р. в
сумі 460050,24грн. Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами
справи факту існування суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість і підлягає відшкодуванню відповідно до вимог
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Київський Апеляційний господарський суд у складі головуючого,
суддів, постановою від 18 вересня 2003 року залишив перевірене
рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу
державної податкової інспекції - без задоволення, з тих самих
підстав.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального та процесуального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права. При цьому заявник обґрунтовує касаційну
скаргу і доповнення до неї тим, що судом при прийнятті спірного
рішення порушено вимоги пункту 5.1 статті 5 , підпункту 7.4.4.
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В касаційній скарзі відповідач
посилається на те, що платники податків мають право відносити до
складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані
з веденням господарської діяльності таких платників податку, тобто
з отриманням доходу. В разі придбання товарів вартість яких не
відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає
амортизації, податки ,що сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представників
сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду міста Києва та
постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку qsdnb3
рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом міста Києва з'ясовано,
та підтверджено при здійсненні апеляційного провадження Київським
апеляційним господарським судом , що за результатами звітного
періоду - березень 2002р. сума податку на додану вартість
визначена і відображена позивачем у податковій декларації з
податку на додану вартість , мала від'ємне значення і становила
1437657,00грн. Позивач обрав наступні способи відшкодування у
податковій декларації: відшкодування шляхом зарахування в рахунок
майбутніх платежів 68% даної суми, що становить 977606,76грн., а
32% відшкодування загальної суми , що становить 460050,24грн. -
відшкодування шляхом перерахування на рахунок в установі банку.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, строк для здійснення
бюджетного відшкодування після подачі декларації наступив, у
зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування суми
бюджетної заборгованості, проте, станом на день звернення з
позовом та розгляду спору як місцевим, так і апеляційною
інстанцією , вищезазначені суми відшкодування на рахунок позивача
не перераховані. Акти звірки розрахунків позивача з бюджетом по
податку на додану вартість та облікова картка платника податків
позивача з податку на додану вартість відповідачем не надані.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.3 цієї ж норми у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти наявності бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість встановлені судами попередніх
інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Київського
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення
касаційної скарги Державної податкової інспекції. З огляду на
зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва 25 червня 2003 року та
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18
вересня 2003р. у справі № 29/350 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста
Києва без задоволення.