Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 29/188
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача
відповідача присутні
присутні
прокурор
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дарницькому районі міста Києва
касаційну скаргу
у справі
№ 29/188
на постанову від 11.09.2003р.
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "УС"
до Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі міста Києва
третьої особи на стороні Відділення державного казначейства
відповідача у Дарницькому районі міста Києва
про зобов'язання надати висновок про
експортне відшкодування
В засіданні оголошувалась перерва до 29 січня 2004р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УС" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Дарницькому районі міста Києва про зобов'язання
останньої надати висновок до відділу Державного казначейства про
експортне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі
996414грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.05.2003р. за
клопотанням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі
міста Києва зупинив провадження у справі у зв'язку з порушенням
Прокуратурою Дарницького району міста Києва провадження у
кримінальній справі № 52-61 по факту замаху на привласнення
державного майна в особисто великих розмірах шляхом зловживання
службовим становищем посадовими особами товариства з обмеженою
відповідальністю "УС" та зобов'язав сторони негайно повідомити про
результати розгляду даної справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "УС" надало господарському
суду заяву з проханням поновити провадження у справі у зв'язку з
закриттям кримінальної справи № 52-61.
Ухвалою 23.12.2003р.господарський суд міста Києва прийняв заяву
позивача і призначив справу до розгляду.
Заявою позивач змінив позовні вимоги - просив стягнути на користь
позивача з Державного бюджету України через відділення державного
казначейства у Дарницькому районі міста Києва бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за січень 2002р. у
сумі 996414грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "УС" заявлено клопотання
про залучення до участі у справі в якості відповідача Відділення
державного казначейства у Дарницькому районі міста Києва.
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва
14.05.2003р. заявлено клопотання про припинення провадження у
справі з посиланням на те, що відповідно до розпорядження № 17 від
27.05.2002р. зменшено заявлену до відшкодування суму податку на
додану вартість за січень-березень 2002р. на суму 3383303, в тому
числі за січень 2002р. 1576844,32грн., які були заявлені до
відшкодування в податковій декларації; по особовому рахунку
платника податків сума податку на додану вартість , яка заявлена
до відшкодування за січень 2002р. не обліковується.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.01.2003р. залучив до
участі у справі в якості відповідача Відділення державного
казначейства у Дарницькому районі міста Києва; відмовив в
задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у
справі; зупинив провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею
іншої справи № 29/9; зобов'язав сторони негайно повідомити суд про
вирішення Господарським судом міста Києва спору у справі № 29/9.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УС" надало господарському
суду заяву з проханням поновити провадження у справі у зв'язку з
тим , що рішення господарського суду міста Києва спору у справі
№ 29/9 набрало законної сили.
Ухвалою 24.04.2003р. господарський суд міста Києва прийняв заяву
позивача і призначив справу до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 травня 2003 року,
що прийняте суддею позовні вимоги задоволені у повному обсязі ,
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість (експортне
відшкодування) за січень 2002р. в сумі 996414грн. Рішення суду
мотивоване доведеністю матеріалами справи факту існування суми
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і підлягає
відшкодуванню відповідно до вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Київський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
постановою від 11 вересня 2003 року залишив перевірене рішення
Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу
державної податкової інспекції - без задоволення з тих самих
підстав.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі вважає, що
рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального та процесуального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі,
посилаючись на неправильне застосування Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу і доповнення до неї
тим, що позивачем в супереч вимогам підпункту 7.7.3 пункту 7.7
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
заявлено позов про зобов'язання Державної податкової
інспекції надати висновок до відділу Державного казначейства про
експортне відшкодування суми ПДВ у розмірі 996414грн., проте
Закони України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
ставить право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування у залежність від подання державною податковою
інспекцією до органу державного казначейства відповідного
висновку. Крім того скаржник зазначає, що суд в супереч вимогам
статті 4-2 та статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту 6.2.1, пункту 6.2 статті 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не з'ясував
всі обставини справи, не надав правової оцінки факту не вивезення
відповідачем експортованого товару за межі митної території
України .
Генеральна прокуратура листом від 10.12.2003р. повідомила про
вступ у вказану справу на стадії касаційного провадження для
підтримання інтересів держави в особі Державної податкової
інспекції у Дарницькому районі міста Києва прокурора, представника
Генеральної прокуратури.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представників
сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду міста Києва та
постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України зазначає наступне.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення постанову касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом міста Києва
встановлено, та підтверджено Київським апеляційним господарським
судом, що у позивача у січні 2002 року виникло право на бюджетне
відшкодування на загальну суму 1 607 129грн., яке підтверджено
наявними в матеріалах справи оформленими належним чином
вантажномитними деклараціями, розрахунками експортного
відшкодування. Позивач вирішив відповідно до діючого законодавства
зарахувати в рахунок майбутніх податкових платежів суму
610714,6грн (38% від загальної суми) та 996414,4грн (62% від
загальної суми) - відшкодувати шляхом перерахування із Державного
бюджету України на свій рахунок в установі банку. Місцевий суд
визнав, що 996414,4грн є бюджетною заборгованістю, яка не була
відшкодована Податковою інспекцією і повинна бути відшкодована
шляхом надання податковою інспекцією висновку про експортне
відшкодування Товариству податку на додану вартість з Державного
бюджету України.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено право платника податку, який здійснює
згадані експортні операції і подає розрахунки експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання
такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування
надається упродовж 30 календарних днів, наступних за днем подання
розрахунку експортного відшкодування.
Під час розгляду справи, господарським судом міста Києва
встановлено, що визначений приписами підпункту 8.6. статті 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк проведення експортного відшкодування позивачу за декларацією
за січень 2002 р. - минув.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого Законом права Товариства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ упродовж 30 календарних
днів з дня подання розрахунку експертного відшкодування.
Відповідно до частини 5 пункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за наведеної обставини
платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне
казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 31.07.95 N 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
, органи Державного казначейства
України здійснюють за поданням державних податкових інспекцій
повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або
стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 ( z0263-97
), згідно з яким відшкодування податку на додану вартість з
бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду.
З огляду на викладене орган Державного казначейства України
повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про
відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з
відповідним органом державної податкової служби.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги, господарським судом міста
Києва стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість проводиться з бюджетного рахунку місцевого управління
держказначейства , з залученням останнього в якості третьої особи
з боку відповідача, хоча ухвалою господарського суду міста Києва
від 22 січня 2003р. відділення державного казначейства було
залучено до участі у справі в якості відповідача.
Згідно з вимогами статей 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному
порядку , користується правами, наданими суду першої інстанції,
апеляційний господарський суд перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Проте Київський апеляційний суд постановою від 11.00.2003р. не
виправив помилки, допущеної при прийняті рішення господарського
суду, щодо визначення правового статусу органу держказанчейства, а
натомість у вступній та описовій частині постанови визначив
відділення державного казначейства, як третю особу, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору . Апеляційним господарським
судом не взято до уваги , що залучення відповідного
територіального органу держказначейства у якості третьої особи на
стороні відповідача є помилковим, оскільки чинне законодавство не
передбачає стягнення будь-яких сум не з відповідачів.
Назване порушення є підставою для скасування постанови від
11.00.2003р. та направлення справи на новий розгляд до Київського
апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи апеляційному господарському суду
необхідно врахувати викладене та усунути вказане порушення .
При цьому касаційною інстанцією приймається до уваги припис
частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального Кодексу
України яким передбачено, що касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні господарського суду.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 3 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова у цій справі підлягає скасуванню, а справа скеровується
на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
З огляду на викладене, керуючись статтями 1, 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 , 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11
вересня 2003р. у справі № 29/188 скасувати. Справу скерувати на
новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва задовольнити частково.