ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 23/89 (Д 32/36)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ЗАТ “Науково-дослідного і Непорада А.Г.
дослідно-конструкторського
інституту автоматизації
чорної металургії”
Приватного підприємства не з’явився
“Создатель”
розглянувши касаційну ЗАТ “Науково-дослідного і
скаргу дослідно-конструкторського
інституту автоматизації чорної
металургії”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
12.08.2003р.
у справі № Д 32/36
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ЗАТ “Науково-дослідного і
дослідно-конструкторського
інституту автоматизації чорної
металургії”
до Приватного підприємства “Создатель”
про стягнення 38 247, 57 грн.
Рішенням господарського суду (суддя Добротняк І.Ю.) від
19.05.2003р. позов задоволено.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді Неклеса
м. П. , Чоха Л.В., Логвиненко А.О.) переглянув вказане рішення і
постановою від 12.08.2003р. скасував його, а в позові відмовив.
Українське акціонерне товариство закритого типу
“Науково-дослідний і дослідно-конструкторський інститут
автоматизації чорної металургії” вважає постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду такою, що
прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального
права, тому просить її скасувати, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Українським акціонерним товариством закритого типу
“Науково-дослідний і дослідно-конструкторський інститут
автоматизації чорної металургії” заявлено позов до приватного
підприємства “Создатель” про:
- розірвання договору оренди № 9-98 від 19.12.1997 року,
укладеного між сторонами, та припинення його дії на майбутнє;
- усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, що
знаходяться в будинку № 59 по вул. Шевченко в
м. Дніпропетровську, та зобов’язання приватного підприємства
“Создатель” звільнити нежитлові приміщення нульового поверху:
позиція № 76-1;
- стягнення з приватного підприємства “Создатель” на користь
Українського акціонерного товариства закритого типу
“Науково-дослідний і дослідно-конструкторський інститут
автоматизації чорної металургії” заборгованості з орендної плати
та комунальних послуг у розмірі 38247 грн. 57 коп. .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що згідно
договору № 9-98 від 19 грудня1997 року він передав відповідачу в
оренду нежитлові приміщення, за які відповідач в установлений
договором строк повинен здійснювати орендні платежі.
Крім того, стверджує позивач, відповідач повинен сплачувати
згідно договору комунальні послуги за офіційно встановленими
тарифами, як зазначає позивач, виставлені згідно договору
рахунки-фактури відповідач сплачував частково, а з.05.2002 р.
зовсім припинив орендні платежі, в наслідок чого створилась
заборгованість на суму 38247 грн.57 коп.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з
того, що вимоги позивача обґрунтовані.
Стосовно заперечень відповідача відносно відсутності у нього
боргу перед позивачем, оскільки він здійснював орендні платежі
та платежі за комунальні послуги згідно додаткових угод від
28.01.2000р. та від 29.12.2000р. до договору № 9-98 від
19.12.1997р., то в рішенні зазначено, що відповідач неправильно
трактує зміст цих додаткових угод.
Скасовуючи рішення місцевого суду, Дніпропетровський апеляційний
господарський суд послався на те, що згідно додаткової угоди від
28.01.2000р. до договору № 9-98 від 19.12.97р. сторони визначили
орендну плату та плату за комунальні і господарські послуги
щомісячно в розмірі 2410,58 грн., а згідно додаткової угоди від
29.12.2000 р. до згаданого договору орендна плата і плата за
комунальні та господарські послуги складає щомісячно 2970 грн.
65 коп.
Хоча в постанові прямо не вказано, що відповідач саме вказані
суми сплачував та сплачував їх у визначений договором строк, але
із її змісту це випливає.
Що стосується посилання в рішенні місцевого суду на відсутність
факту переплати орендних платежів та платежів за комунальні та
господарські послуги, то в постанові зазначено, що цей висновок
суперечить висновку який міститься в рішенні господарського суду
Дніпропетровської області від 19.02.2002р. та постанові
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.04.2002р. у справі № Д 10/24 господарського суду
Дніпропетровської області, оскільки цими судовими рішеннями
встановлено факт переплати відповідачем у цій справі спірних
платежів.
Законність прийнятих у справі № Д 10/24 судових рішень не є
предметом даного касаційного провадження, але із поданих
відповідачем копій рішень у справі № Д 10/24 не вбачається, що
місцевий та апеляційний господарські суди у цій справі
встановили суму переплати, на яку в порядку ст. 217 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
можна було б здійснити зарахування зустрічних
однорідних вимог, на чому наполягає відповідач і з чим
погодилася апеляційна інстанція.
Висновок апеляційної інстанції про те, що згідно додаткової
угоди від 28.01.2000р. до договору № 9-98 від 19.12.97р. сторони
визначили з 01.02.2000р. орендну плату та оплату за комунальні і
господарські послуги щомісяця в сумі 2410,58 грн. і додаткової
угоди від 29.12.2000р. в сумі 2970,65 грн. – не відповідає
дійсності.
Про щомісячні платежі в цих угодах взагалі не йдеться.
Додаткова угода від 28.01.2000р. викладена в такій редакції:
“Арендуемые помещения ЧП “Создатель с 01.02.2000г. и арендная
плата без НДС и оплата комунальных и хозяйственных услуг
составляет
1. Подвалы пл. 149, 7 кв.м. по цене 1,85 грн. за 1 кв.м.
2. Магазин “Еврострой” (І этаж) пл. 126, 2 кв.м. по цене 9,0
грн. за 1 кв.м.
3. Кафе (І этаж) пл. 87, 9 кв.м. по цене 9,0 грн. за 1 кв.м.
4. Кафе (ІІ этаж) пл. 28, 6 кв.м. по цене 9,5 грн. за 1 кв.м.
Така ж редакція і додаткової угоди від 29.12.2000 р., але ціна в
ній трішки збільшена.
Розпливчате формулювання додаткових угод призвело до різного їх
тлумачення.
Зокрема, місцевий суд вважає, що додаткові угоди стосуються лише
орендних платежів за нежитлові приміщення, а апеляційна
інстанція вважає, що додаткові угоди встановлюють спільний
розмір орендних платежів за комунальні і господарські послуги.
Ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не обґрунтували
чому вони трактують спірні додаткові угоди саме так як трактують
в своїх рішеннях.
Тобто, місцевий та апеляційний господарські суди не з’ясували на
яких умовах було укладено договір оренди № 9-98від 19.12.97р. з
урахуванням додаткової угоди до нього від 28.01.2000р..
Враховуючи викладене керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Українського акціонерного товариства
закритого типу “Науково-дослідний і дослідно-конструкторський
інститут автоматизації чорної металургії” задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
№ 23/89 (Д 32/36/) від 12.08.2003р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 19.05.2003р. у справі № 23/89
господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області в іншому складі суддів.