ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 20-2/1019-6/154-4/552
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ДП “471 відділ торгівлі не з’явився
Управління торгівлі КЧФ”
ТОВ “ТІА-Крим” не з’явився
розглянувши касаційну ТОВ “ТІА-Крим”
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
19.08.2003р.
у справі № 20-2/1019-6/154-4/552
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ДП “471 відділ торгівлі Управління
торгівлі КЧФ”
до ТОВ “ТІА-Крим”
про повернення майна
Рішенням господарського суду м. Севастополя (суддя Котлярова
О.Л.) від 17.07.2003р. в позові та зустрічному позові
відмовлено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді Прокопанич
Г.К., Щепанська О.А., Плут В.М.) переглянув вказане рішення і
постановою від 19.08.2003р. залишив його без змін.
ТОВ “ТІА-Крим” вважає згадані судові рішення такими, що прийняті
з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому
просить їх скасувати і в позові відмовити.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Державним підприємством “471 відділ торгівлі Управління торгівлі
Червонопрапорного Чорноморського флоту Російської федерації”
заявлено позов до ТОВ “ТІА-Крим” про повернення майна.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що між
сторонами 01.06.99р. було укладеного договір оренди кафе “Галс”
№ 1, який рішенням господарського суду м. Севастополя від 12 –
17.07.01р. у справі № 20-7/457 визнаний недійсним, однак
відповідач отримане по цьому договору майно відмовляється
повернути в добровільному порядку.
ТОВ “ТІА-Крим” заявлено до ДП “471 відділ торгівлі Управляння
торгівлі ЧЧФ РФ” зустрічний позов про стягнення 19 083, 93 грн.,
з яких 16 915, 39 грн. – сума основного боргу з урахуванням
індексу інфляції та 3% річних і 2 168, 54 грн. збитки.
Свої вимоги товариство мотивувало тим, що під час дії спірного
договору, він у приміщенні, отриманому від позивача в оренду, з
дозволу орендодавця через підрядчика виконав ремонтні роботи,
однак позивач в цій справі відмовляється повернути вартість
виконання робіт.
21.05.03р. позивач збільшив позовні вимоги і крім повернення
майна просить стягнути з товариства 31 230, 42 грн. неотриманих
доходів в наслідок неповернення цим товариством спірного майна
(а.с. 198 т. 1).
Із змісту додаткових позовних вимог випливає, що спірне майно є
власністю України, яке передано Чорноморському флоту Російської
Федерації згідно міжнародної угоди між Україною та Російської
Федерації від 28.05.97р..
Оскільки спірне майно є власністю України, то, за твердженням
позивача, передача в оренду цього майна повинна здійснюватись з
дотриманням вимог Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
від 10.04.92р. та Методики
розрахунків та порядку використання плати за оренду державного
майна ( 786-95-п ) (786-95-п)
, затвердженого постановою КМ України від
04.10.95р. № 786.
З урахуванням вказаної методики та з посиланням на те, що спірне
майно підлягало передачі в оренду третій особі і що відповідач
не повернув це майно, позивач наполягає на неотриманні ним
доходу на суму позову.
Приймаючи рішення про відмову в позові та зустрічному позові,
місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що в
діях відповідача по первинному позову відсутнє протиправне
поводження, а по зустрічному позову товариство не надало
доказів, які б свідчили про наявність згоди ДП “471 відділу
торгівлі Управління торгівлі ЧЧФ РФ” на здійснення капітального
ремонту.
Стосовно кошторису, затвердженого Драганом В.Т. від 17.06.99р.,
то суд зазначив, що вказаний документ не приймається до уваги,
оскільки згідно витягу із наказу № 0467 від 30.04.97р. (не
вказано чийого наказу) Драган був звільнений від займаної ним
посади начальника ДП “471 відділу торгівлі Управління торгівлі
ЧЧФ РФ”.
Документи, підписані Гончаровою, яка обіймала посаду заступника
начальника по комерції ДП “471 відділу торгівлі Управління
торгівлі ЧЧФ РФ” також не прийняті судом з посиланням на те, що
вона водночас була одним із засновників ТОВ “ТІА-Крим”.
Крім того, суд послався на те, що товариство не подало акт
виконаних робіт, погодженого з відповідачем по зустрічному
позову.
Законність рішення у справі № 20-7/457, яким визнано недійсним
договір оренди від 01.06.99р. № 1 з посиланням на порушення
сторонами Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, на яке є посилання в рішенні та постанові
суду у справі № 20-2/1019-6/154-4/552 і з яким не погоджується
касатор, не є предметом даного касаційного провадження, тому не
може бути предметом дослідження.
Разом з тим твердження товариства, що місцевим та апеляційним
господарськими судами не повно встановлені обставини справи, які
мають значення для її вирішення, є обґрунтованими.
Так, відсутність у Драгана В.Т. права на підпис кошторису на
ремонт спірного приміщення обґрунтовується судом з посиланням на
наказ № 0467 від 30.04.97р., однак на а.с. 158 (на звороті) т. 1
є довідка № 23-5-266/736 про включення до єдиного державного
реєстру підприємств і організацій України (незрозуміло чому
російське підприємство зареєстроване як українське), яка видана
12.02.98р., тобто після видачі наказу № 0467, міститься
інформація, що керівником ДП”471 відділ торгівлі Управління
торгівлі ЧЧФ РФ” є Драган Василь Терентійович.
Вказаний документ судами не досліджено і йому не дана юридична
оцінка.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “ТІА-Крим” задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 19.08.2003р. та рішення господарського суду
м. Севастополя у справі № 20-2/1019-6/154-4/552 скасувати, а
справу передати до господарського суду м. Севастополя на новий
розгляд в іншому складі суддів.