Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N А-4727/1-13
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Ленінському районі м.
Києві Харкова
касаційну скаргу
На постанову Харківського від 16 липня 2002р.
апеляційного господарського
суду
за позовом Спільної українсько-російської
фірми "І" у формі товариства з
обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції
у Ленінському районі м.
Харкова
про визнання недійсним рішення від 25.032002 № 240/26 2/19353340
податкового повідомлення-рішення від 25.03.2002 № 0000642620/0
та
про визнання такою, що не
підлягає виконанню, першої
податкової вимоги від
11.04.2002 № 1/833
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача,
від відповідача,
У справі оголошувалась перерва до 5 лютого 2004 року.
Спільною українсько-російською фірмою "І" у квітні 2002 року
заявлений позов про визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 25.032002
№ 240/26-2/19353340, податкового повідомленнярішення від
25.03.2002 № 0000642620/0, яким позивачеві донараховано 321092,05
грн. податку на додану вартість та 80273,01 грн. санкцій за його
несплату та про визнання такою, що не підлягає виконанню, першої
податкової вимоги від 11.04.2002 № 1/833 на загальну суму
278193,29 грн. (позовні вимоги заявлені з урахування клопотання
позивача від 26.04.2002р. про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до вимог
пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зменшив податкове зобов'язання з податку
на додану вартість у травні 2000р. на суму 321092,05 грн. Позивач
вважав правомірним коригування податкових зобов'язань з ПДВ і
відповідне зменшення суму валового доходу на вартість
відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у зв'язку
із звернення з заявами до суду про стягнення заборгованості з
покупців відповідно до вимог підпункту 12.1.1 статті 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31 травня
2002р., що прийняте суддею, позовні вимоги про визнання недійсним
рішення від 25.032002 № 240/26-2/19353340, податкового
повідомлення-рішення від 25.03.2002 № 0000642620/0 та про визнання
такою, що не підлягає виконанню, першої податкової вимоги від
11.04.2002 № 1/833 задоволені в повному обсязі через відсутність
порушень податкового законодавства з боку позивача, за які до
нього застосовані фінансові санкції. Рішення суду мотивоване
приписами підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
з огляду на
наявність обставин, на які посилається позивач, як на підставу
визнання заборгованості безнадійною. Господарський суд дійшов
висновку, що позивач здійснював заходи щодо стягнення боргу з
контрагентів, однак вони не призвели до позитивного результату, і
відповідно до вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно зменшив
податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Харківський Апеляційний господарський суд постановою від 16 липня
2002 року перевірене рішення Господарського суду Харківськоє
області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова
залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова
вважає, що рішення господарського суду Харківської області та
постанова Харківського апеляційного господарського суду у даній
справі прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі,
відмовивши у задоволенні позовних вимог СП "І". Податкова служба
посилається на те, що судом помилково застосовані до спірних
правовідносин положення пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, приписами якої
передбачене коригування по податку на додану вартість. Касатор
звертає увагу на визначення безнадійної заборгованості, зазначене
у підпункті 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, і зауважує на тому, що
згаданий припис має бути застосований при проведенні перерахування
податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з визнанням боргу
безнадійним. ДПІ наголошує на помилковому застосуванні судами
приписів підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, оскільки
зазначена норма регламентує порядок включення сум безнадійної
заборгованості до складу валових витрат, а не порядок коригування
податкових зобов'язань з ПДВ. Спільною українсько-російською
фірмою "І" відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представника відповідача, який підтримав доводи касаційної скарги
та заперечення представника позивача, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В, Вищий господарський суд України відзначає
наступне.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від
25.032002 № 240/26-2/19353340, податковим повідомленнямрішенням
від 25.03.2002 № 0000642620/0, позивачеві донараховано 321092,05
грн. податку на додану вартість та 80273,01 грн. санкцій за його
несплату.
Оспорюванні акти відповідача прийняті на підставі акта повторної
перевірки № 14 - 021/12 від 13 березня 2002 року у якому відбиті
такі порушення позивачем, вимог податкового законодавства:
- коригування по попередніх звітних періодах податкових
зобов'язань по уточненій податковій декларації 2000р. на підставі
підпункту 12.1.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, яке не підтверджується
перевіркою. Податкова служба виявила порушення позивачем вимог
пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при проведенні коригування податку на
додану вартість, за відсутності підстав вважати заборгованість
дебіторів перед позивачем безнадійною.
Господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним
господарським судом встановлено, що у всіх перелічених дебіторів
позивача існує борг перед продавцемпозивачем, який у порядку
визначеному законодавством України визнаний безнадійним. При цьому
суди виходили з того, що поняття безнадійного заборгованості
визначене приписами Закону Sjp`?mh "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді
спору.
Приписами пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі коли після
продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми
компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем,
перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому
продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно
нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю.
Коригування податкових зобов'язань на підставі згаданого припису
здійснюється за умови :
- коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будьяка
зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг),
включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи
права власності на такі товари продавцю,
- а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у
порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 12.1 статті Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
регулюється порядок врегулювання
сумнівної, безнадійної заборгованості саме / виключно / в межах
строку позовної давності. У той час, як визначення безнадійної
заборгованості, як заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув
строк позовної давності / тобто стягнення якої унеможливлене
спливом строку / визначене приписом частини другої підпункту 1.25
статті 1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, серед інших безнадійних заборгованостей, стягнення
яких неможливе за іншими ознаками, ще в межах терміну позовної
давності.
Визначення терміну безнадійна заборгованість надане в пункті
1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997р. згідно з
яким безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає
будь - якій з наведених нижче ознак:
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності;
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності
майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у
встановленому законом порядку, або юридичної особи, що
ліквідується;
заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності
коштів, одержаних від реалізації на відкритих аукціонах майна
позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної
заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо
примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до
повного покриття заборгованості;
заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією
обставин непереборної сили, стихійного лиха, підтвердженої у
порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість
померлих фізичних осіб, а також, заборгованість засуджених до
позбавлення волі.
Відтак, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають
приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 31 травня 2002
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 16 липня 2002р. у справі № А-4727/1-13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова залишити без задоволення.