ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N А-1/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 28.01.2004 р.
Б.Б.Б. - дов. від 28.01.2004 р.
відповідача В.В.В. - дов. від 27.01.2004 р.
Е.Е.Е. - дов. від 25.05.2003 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову від 11.07.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № А-1/34 господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX" (далі
ВАТ "XXX")
до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській
області
про визнання недійсним рішення ДПА в Івано- Франківській області
від 10.01.2003 р. № 57/25-019/6 "Про продовження терміну розгляду
скарги"
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "XXX" звернулось до господарського суду Івано-Франківської
області з позовом про визнання недійсним рішення ДПА в
Івано-Франківській області від 10.01.2003р. № 57/25-019/6 про
продовження терміну розгляду скарги.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що оскаржуване рішення не
містить під собою підстав для його прийняття, визначених
підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Запити до ДПА України нижчестоящих органів, що розглядають скаргу
у процедурі апеляційного узгодження (адміністративного оскарження)
законодавством не передбачені, як і не передбачено такої підстави
для продовження строків розгляду скарги платника податків у цій
процедурі.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
04.04.2003р. (суддя Соботник В.В.) позовні вимоги задоволено у
повному обсязі, а саме, рішення ДПА в Івано-Франківській області
від 10.01.2003р. № 57/25-019/6 про продовження терміну розгляду
скарги визнано недійсним.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що оскаржуване рішення ДПА в Івано-Франківській області від
10.01.2003р., базувалось на неіснуючій підставі, оскільки запити,
які нібито стали причиною продовження строку розгляду скарги, були
зроблені через 6 та 10 днів після винесення рішення, а саме:
16.01.2003р. та 20.01.2003р.
Крім того, ухвалюючи вказане рішення, господарський суд
Івано-Франківської області, посилаючись на приписи статті 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнав
неправомірними твердження ДПІ у м. Івано - Франківську стосовно
непідвідомчості даної справи господарському суду.
За апеляційною скаргою ДПА в Івано-Франківській області Львівський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Івано-Франківської області від 04.04.2003р. і постановою від
11.07.2003р. скасував його, в позові відмовив.
Постанова мотивована тим, що приписи підпункту 5.2.2 пункту 5.2
статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 8 Положення про порядок подання та
розгляду скарг платників податків органами державної податкової
служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
, не дають підстав для твердження про
визначення в них вичерпного переліку підстав для продовження
терміну розгляду скарг.
ВАТ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 11.07.2003р., в якій просить її скасувати, а рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2003р.
залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме,
підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 8 Положення
про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами
державної податкової служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
, щодо визначення
наявності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення
про продовження терміну розгляду скарги.
При цьому, ВАТ "XXX" у касаційній скарзі звертає увагу суду на те,
що судом апеляційної інстанції було проігноровано той факт, що
такої підстави, як подані запити до ДПА України у ДПА в
Івано-Франківській області не було, а оскаржуване рішення
базувалось на неіснуючій підставі, оскільки запити, які нібито
стали причиною продовження терміну розгляду скарги, були зроблені
через 6 та 10 днів після винесення зазначеного рішення.
ДПА в Івано - Франківській області у відзиві на касаційну скаргу
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду
залишити без змін з підстав якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом
відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону ( 2181-14
), вважається узгодженим у день отримання платником податків
податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених
підпунктом 5.2.2 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У підпункті 5.2.2 ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що у разі коли платник
податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму
податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що
суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за
межі його компетенції, встановленої законом, такий платник
податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою
про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та
може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати.
Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку.
У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення
про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до
контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або
частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого
рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного
випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для
відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону (
2181-14 ), керівник відповідного контролюючого органу (або його
заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду
скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому
цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та
письмово повідомити про це платника податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього
підпункту.
Крім того, в абзаці третьому та четвертому цього підпункту (
2181-14 ) зазначено, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника
податків не надсилається платнику податків протягом двацятиденного
строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається
повністю задоволеною на користь платника податків з дня,
наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається
також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо
рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про
продовження строків її розгляду не було надіслано платнику
податків до закінчення двацятиденного строку, зазначеного в абзаці
першому цього підпункту ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого
органу за заявою платника податків не підлягає подальшому
адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому
порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємством заявлений позов
про визнання недійсним рішення першого заступника голови ДПІ у м.
Івано - Франківську від 10.01.2003р. " Про продовження терміну
розгляду скарги", яким термін розгляду скарги ВАТ "XXX" від
26.12.2002р. № 01/5103 (вхідний № 259-П від 26.12.2002р.)
продовжений до 23.02.2003р.
В обґрунтування заявленої вимоги Підприємство посилалося на
відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Проте, слід зазначити, що підпункт 5.2.2 пункту 5.2 статті 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (
2181-14 ) не містить переліку підстав для прийняття рішення про
продовження терміну розгляду скарги.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ) визначені межі перегляду справи в апеляційній інстанцій,
а саме зазначено, що у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково податними
доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд
не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє
законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського
суду у повному обсязі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Водночас судом апеляційної інстанції у цій справі не був
розглянутий спір в частині підвідомчості господарському суду,
спору про визнання недійсним рішення податкового органу про
продовження терміну розгляду скарги в порядку апеляційного
узгодження та визначення позивачем матеріально правового способу
захисту його порушеного права.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи в
апеляційній інстанції, визначені статтею 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів вважає,
що спір Львівським апеляційним господарським судом був розглянутий
не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх
сукупності.
Враховуючи обсяг повноважень касаційної інстанції, визначених
статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ), колегія суддів вважає, що постанова у справі підлягає
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Львівського
апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.
2003 р. у справі № А-1/34 господарського суду Івано-Франківської
області скасувати, справу передати на новий розгляд до Львівського
апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного
провадження.
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" - задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь