ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Cправа N 8/106
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у м. Івано-Франківську
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від
у справі господарського суду 30.09.2003
за позовом до № 8/106
Івано-Франківської області
про ТОВ "К-З"
ДПІ у м. Івано-Франківську,
ВДК у
м. Івано-Франківську
повернення з бюджету 883805,
92 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
14.07.2003 у справі № 8/106 позов задоволено частково: позивачу
повернуто з державного бюджету проценти, нараховані на суму
бюджетної заборгованості у розмірі 429 230, 50 грн., з мотивів
порушення відповідачем права позивача на відшкодування ПДВ і
процентів, передбаченого п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), судові витрати покладено
на обох відповідачів у рівних частинах.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 вказане рішення змінено в частині розподілу судових
витрат - судові витрати покладено на ДПІ у м. Івано-Франківську. В
іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.09.2003, рішення господарського суду Івано-Франківської області
від 14.07.2003 у справі № 8/106 та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, судові витрати повністю покласти на
ВДК у м. Івано-Франківську посилаючись на неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п.
7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п. 4.1, 4.2 п. 4
"Порядку відшкодування податку на додану вартість" затвердженого
Наказом ДПА України та Державного казначейства України від
02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
зі змінами від 21.05.2001 та ст.
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
07.02.2002 у справі № 7/15, що набрало законної сили, позивачу
повернуто з бюджету 3 080 002, 69 грн. бюджетної заборгованості та
92 924, 36 грн. відсотків, що виникли станом на 31.12.2001.
Відшкодування бюджетної заборгованості згідно з зазначеним
рішенням господарського суду завершено лише 11.03.2003, а сума
відсотків нарахованих станом на 06.12.2001, позивачу так і не
відшкодована.
В зв'язку з порушенням термінів відшкодування позивач звернувся
позовними вимогами до ДПІ у м. Івано-Франківську та ВДК у м.
Івано-Франківську про повернення з державного бюджету відсотків в
сумі 88 3805 грн., нарахованих станом на 01.04.2003.
Під час розгляду справи в місцевому господарському суді позивач
уточнив позовні вимоги у частині стягнення відсотків на день
погашення бюджетної заборгованості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно та повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо права
позивача на одержання відсотків за несвоєчасне надання експортного
відшкодування з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будьяким продажем товарів протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями) у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) , згідно з п.
8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Щодо посилань скаржника на відсутність у позивача права на
стягнення процентів, нарахованих на суму несвоєчасно одержаного
експортного відшкодування, то слід зазначити, що: по-перше, згідно
з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, по-друге,
оскільки експортне відшкодування є різновидом бюджетного
відшкодування, його неповернення у визначені п. 8.1 ст. 8 цього
Закону строки тягне за собою наслідки, передбачені приписами п.п.
7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в т.ч. і в частині нарахування та стягнення
процентів за його несвоєчасне повернення. Цілком правомірним є і
посилання господарського суду апеляційної інстанції на рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2002 у
справі № 7/15 (що набрало законної сили), яким встановлено
підставність нарахування відсотків на суму бюджетної
заборгованості.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарського суду апеляційної інстанції щодо покладення судових
витрат на ДПІ у м. Івано - Франківську з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито у
спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,
покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський
суд має право покласти на неї державне мито незалежно від
результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Відповідно до п. 4.1-4.3 ст. 4 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в
редакції від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) відшкодування
податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
(форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.
Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення
терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого
чинним законодавством.
Якщо рішення арбітражного суду щодо відшкодування з державного
бюджету суми ПДВ або відсотків за бюджетною заборгованістю за
несвоєчасно відшкодовані суми надходять до органів
Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за
правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного
дня після одержання його копія передається до податкового органу
для формування висновку в загальному порядку в п'ятиденний термін
з дати надходження до податкового органу.
На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість
органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми
платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку
доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи
рішенні суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок
неправомірних дій ДПІ у м. Івано-Франківську, яка порушує вимоги
ст. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
та Cоловного управління Державного казначейства України від
02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції від 21.05.2001
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) щодо подання висновків до органу Державного
казначейства України у сторони, передбаченої п. 4.2 зазначеного
порядку.
За таких обставин постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 30.09.2003 у справі № 8/106 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 30.09.2003 у справі № 8/106 - без змін.