ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 4-8/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 17.112003 р.
Б.Б.Б. - дов. від 10.02.2003 р.
відповідача В.В.В. - дов. від 28.01.2004 р.
Е.Е.Е. - дов від 28.01.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. H-ську
на постанову від 25.06.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 4-8/41 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом Державної податкової інспекції в м. H-ську
до Відкритого акціонерного товариства "XXX" (далі
ВАТ "XXX")
про визнання суми податкового зобов'язання, нарахованої з
використанням непрямого методу
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у м. H-ську звернулась до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом про визнання податкових
зобов'язань ВАТ "XXX" з податку на додану вартість в сумі 683700
грн. та з податку на прибуток в сумі 448800 грн.
Підставою для застосування ДПІ у м. H-ську відносно відповідача
непрямих методів визначення суми податкових зобов'язань та
прийняття відповідного рішення від 02.10.2002р. № 4/23-1 є
виявлення під час проведення документальної перевірки останнього
(акт перевірки від 04.11.2002р. № 874-23-1-205 за період з
01.01.2001р. по 30.05.2002р.) не підтвердження розрахунків,
наведених у поданих деклараціях з податку на додану вартість та
податку на прибуток, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
19.02.2003р. (суддя Богак Г.М.) у задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до пункту 19.1 статті
19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (
2181-14 ) пункт 4.3 статті 4 набирає чинності з 01.01.2002р., а
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 "Про
затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами" ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
- з 01.07.2002р.
Таким чином, визначення податкових зобов'язань відповідача з
податку на прибуток за ІІІ квартал 2001р. та з податку на додану
вартість за липень 2001р. податковим органом здійснено на підставі
підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Методики визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
,
які не були чинними у податковому періоді, за який здійснювалося
обчислення (нарахування) податків.
Крім того, ухвалюючи вказане рішення, господарський суд виходив з
того, що позивач не довів суду наявність обставин, які давали йому
підстави застосовувати непрямі методи визначення сум податкових
зобов'язань ВАТ "XXX", а саме:
- не підтвердження платником податків розрахунків, наведених у
деклараціях, наявними документами обліку;
- податковий орган не надав суду незаперечних доказів того, що
дебіторська заборгованість населення за спожиту електроенергію є
складовою розрахунку податкової декларації з податку на прибуток
за ІІІ квартал 2001р. та податку на додану вартість за липень
2001р.;
- акт перевірки та рішення податкового органу про застосування не
прямих методів визначення податкових зобов'язань платника
податків, не містять посилань на те, відсутність яких документів
обліку платника, не давали змоги податковому органу самостійно
визначити його податкові зобов'язання з податку на додану вартість
та податку на прибуток у згаданих періодах без застосування
непрямих методів.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. H-ську Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 19.02.2003р. і постановою від
25.06.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у м. H-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25.06.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права, а саме, підпунктів 4.3.1, 4.3.2
пункту 4.3 статті 4; підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15;
підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Методики визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
При цьому, ДПІ у м. H-ську у касаційній скарзі звертає увагу суду
на те, що податкові зобов'язання за спірні податкові періоди були
визначені у відповідності з вимогами підпункту 15.1.1. пункту 15.1
статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якої податковий орган має право
самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків
у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095
дня, наступного за останнім днем граничного строку подання
податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація
була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
При визначенні податкових зобов'язань за непрямим методом -
методом економічного аналізу, ДПІ використовувала тільки метод
аналізу, застосовуючи при цьому спеціальне законодавство, яке було
чинним на період донарахування, не змінюючи механізм нарахування і
сплати податків.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
02.10.2002р. начальником ДПІ у м. H-ську прийнято рішення № 4/23-1
про застосування непрямих методів для розрахунку податкового
зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2001р. та з
податку на прибуток за ІІІ квартал 2001р. на підставі підпункту
4.3.1 пункту 4.3. статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з тим, що ВАТ "XXX" не
підтверджено розрахунків, наведених у деклараціях, наявними
документами обліку у порядку, визначеному законодавством.
18.11.2002р. ДПІ у м. H-ську були прийняти податкові повідомлення
- рішення № 0008102312/0 про визначення податкового зобов'язання з
податку на прибуток: основний платіж - 448800 грн., штрафні
санкції - 224400 грн. та № 0008112312/0 про визначення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість: основний платіж -
683670 грн., фінансові санкції - 341835 грн. ВАТ "XXX". Загальна
сума податкового зобов'язання, визначена у вказаних податкових
повідомленнях - рішеннях на підставі акта документальної перевірки
від 18.11.2002р. № 874/23-1 за непрямим методом - методом
економічного аналізу, в якому зазначено, що "основною причиною
необхідності застосування непрямих методів перевіряючими, є
непідтверджена дебіторська заборгованість за спожиту
електроенергію по категорії споживачів "населення" за "0" ставкою
даних звіту по реалізації із даними первинних документів", що
призвело до завищення валових витрат та заниження оподатковуваного
прибутку і податку на прибуток, а також до заниження податкових
зобов'язань з податку на додану вартість та завищення податкового
кредиту.
ВАТ "XXX" відмовилося узгодити податкове зобов'язання, оскарживши
згадані податкові повідомлення - рішення в адміністративному
порядку.
Порядок застосування непрямих методів органами державної
податкової служби регулюється нормами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказаний Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
чітко обмежує випадки, коли
застосування таких непрямих методів допускається.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (
2181-14 ) сума податкових зобов'язань може бути визначена за
непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (
2181-14 ) (неподання платником податків у встановлені строки
декларації) у зв'язку з не встановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму податкових
зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового
обліку або відсутністю визначених законодавством первинних
документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли
декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує
розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у
порядку, передбаченому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, що наданий до матеріалів справи акт
перевірки не містить фактів стосовно того, які конкретно
розрахунки, наведені у поданих до ДПІ декларації з податку на
прибуток за ІІІ квартал 2001р. та декларації з податку на додану
вартість за липень 2001р. позивач не підтвердив наявними
документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Крім
того, вказаний акт не містить і переліку документів обліку,
відсутність яких стала підставою для застосування контролюючим
органом визначення суми податкового зобов'язання за непрямим
методом.
В даному випадку причиною необхідності застосування непрямих
методів перевіряючими, є непідтверджена дебіторська заборгованість
за спожиту електроенергію по категорії споживачів "населення" за
"0" ставкою даних звіту по реалізації із даними первинних
документів.
Вказаний висновок перевіряючими був зроблений на підставі наданих
позивачем даних, а саме машинограм з аналітичними даними в розрізі
кожного абонента (споживача електроенергії), матеріалів зустрічних
перевірок, данних роздруківок заборгованості по особових рахунках,
актів - протоколів за порушення правил користування
електроенергії, картки особових рахунків абонентів, що в даному
випадку спростовує доводи відповідача на право визначення ним
податкового зобов'язання за непрямими методами на підставі
підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, приписами підпункту 4.3.2 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що якщо підставою для застосування непрямих методів є
відсутність окремих документів обліку, такий метод може
застосовуватися виключно для визначення об'єкту оподаткування або
його елементів, пов'язаних із такими документами, а не для
визначення дебіторської заборгованості, як в даному випадку.
У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанції
обставини справи щодо відсутності випадків, визначених у пункті
4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
для визначення суми податкового зобов'язання
за непрямими методами, судова колегія вважає, що судові рішення у
даній справі прийняті відповідно до вимог вказаного Закону, є
обґрунтованими та законними.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано - Франківської області від
19.02.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.06.2003 р. у справі № 4-8/41 господарського суду
Івано-Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
ДПІ у м. H-ську без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Су д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь