ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 3/87-03-2499
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у СДПІ по роботі з великими платниками
відкритому судовому податків у м. Одесі
засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 15.07.2003 року Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 38
господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ "ОКЗ", м. Одеса
до 1. СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі
2. Управління державного казначейства в
Одеській області
про визнання недійсним рішення ДПІ та
стягнення 2469,10 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2003 року,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 15.07.2003 року, у справі № 38 за позовом
ЗАТ "ОКЗ" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Одесі та УДК в Одеській області про визнання недійсним рішення ДПІ
та стягнення 2469,10 грн. позов задоволене; визнане недійсним
рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
від 27.11.2001 року № 185-16-2- 00412056/11821 в частині
нарахування пені у сумі 2469,10 грн.; стягнуте з Державного
бюджету України в особі УДК в Одеській області на користь позивача
сплачену пеню у сумі 2469,10 грн.; стягнуте з відповідача-1 на
користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 64,09
грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
сумі 88,97 грн.
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Одесі просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 15.07.2003 року та рішення господарського
суду Одеської області від 03.06.2003 року у справі № 38,
постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на порушення в рішенні місцевого суду та
постанові апеляційного суду норм матеріального права, а саме
статті 45 Митного кодексу України та статті 2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 не надіслали.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що 27 листопада 2001року ДПІ у м. Одесі - нині
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі,
здійснила перевірку ОП "ОКЗ" правонаступником якого є ЗАТ "ОКЗ" з
питання дотримання термінів розрахунків за експортноімпортними
операціями і за її результатами склала акт № 16-2.
В ході перевірки податкова служба виявила порушення статей 1,2
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, яке полягало в тому, що позивач на
виконання зовнішньоекономічного контракту № 7656АОА071-ОВF від
26.06.2001р. з компанією "S" (Франція) перерахував нерезиденту
26.07.2001р. 163300 фр. Франків за склотару, яка на територію
України надійшла 31.10.2001р., з порушенням 90-денного строку,
передбаченого ст. 2 вищевказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
На підставі акту перевірки, 27.11.2001р. податкова служба прийняла
рішення № 185-16-2-00412056/11821 про стягнення пені в сумі
3275,24 грн., згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання
недійсним цього рішення в частині донарахування пені в сумі
2469,10 грн., і стягнення з Державного бюджету України сплаченої
за цим рішенням пені в сумі 2469,10 грн.
Також судами встановлено, що спір виник із-за різного тлумачення
сторонами визначення дати імпорту товарів.
Податкова служба вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД, а
позивач - дату фактичного перетину митного кордону (СМR).
Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
встановлено, що імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.1991р. з подальшими змінами,
моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром
митного кордону України або переходу права власності на зазначений
товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено
Митним кодексом України ( 92-15 ) (92-15)
.
Зокрема, п. 1 ст. 15 названого Кодексу ( 92-15 ) (92-15)
термін "ввезення
в Україну та вивезення з України" означає фактичне переміщення
через митний кордон України товарів та інших предметів.
Пунктом 3 ст. 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
"переміщення
через митний кордон України" визначається як ввезення на митну
територію України, вивезення з цієї території або транзит через
територію України товарів.
Відповідно до статей 21, 24 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України
під митним контролем, і період перебування під митним контролем
товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного
використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через
митний кордон України.
Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує
поняття "пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл
митниці на використання товарів на митній території України, або
за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15
Митного кодексу України).
Статтею 37 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
встановлено, що
переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному
оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою
забезпечення митного контролю та для застосування засобів
державного регулювання ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та
інших предметів.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію
( 574-97-п ) (574-97-п)
, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 09.06.1997р. № 574 ВМД є заявою, що містить відомості про
товари та мету їх переміщення через митний кордон України або
зміну митного режиму щодо цих товарів.
Правомірним є висновок судів про те, що оформлена ВМД не являється
єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного
переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є
заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення
через митний кордон України, і засвідчує надання суб'єкту
зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у
визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і
обов'язки, зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних
правових, фінансових, господарських операцій.
Таким чином, перебування під митним контролем товарів не можливо
без їх фактичного ввезення в Україну і, при цьому первинним є
фактичне переміщення товарів через митний кордон України,
підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж
товаросупровідного документа, поставлення на якому відбитка штампа
"під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату
перетину митного кордону України.
За таких обставин, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата
фактичного перетину митного кордону.
З огляду на викладене, оскільки міжнародна товаро-транспортна
накладна № 0232815 свідчить, що товар перетнув митний кордон
України 22.10.2001р., при контрольній даті 24.10.2001р., то суди
дійшли правильних висновків, що позивачем не допущено порушення
термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду .
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі від 12.08.2003 року № 11104/9/16-2/2342 на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2003 року у
справі № 38 залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 15.07.2003 року у справі № 38
- без змін.