Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Cправа N 2-23/8675-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явились (повідомлені належним
чином)
відповідача не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у
місті Сімферополі
на постанову від 23.09.2003р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-23/8675-2003
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "АЛ"
до Державної податкової інспекції у
місті Сімферополі
про спонукання до внесення змін до
облікових карток особових рахунків
платника податків щодо сум
сплачених податків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛ" звернулось до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Державної податкової інспекції у місті Сімферополі про спонукання
до внесення змін до облікових карток особових рахунків платника
податків щодо сум сплачених податків та зборів. Позовні вимоги
мотивовані тим, що при перерахуванні позивачем у 2001 році
податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини акціонерного
комерційного агропромислового банку "У" до відповідних, бюджетів
не надійшла сума збору за розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства за травень 2001р. в сумі 3319грн., за червень 2001р. в
сумі 413,88грн. та податок на додану вартість за травень 2001р в
сумі 50000грн. У зв'язку з банкрутством акціонерного комерційного
агропромислового банку "У" відповідач не відобразив вказані суми
як сплачені в облікових картках платника податків, в яких зазначив
про заборгованість по сплаті збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства, Державна податкова інспекція зазначені
податки та збори вважає не сплаченими та нараховує на них пеню,
про що повідомила позивача листами від 12.12.2002р.№30692/190 та
від 16.12.2002р. № 31319/242. На обґрунтування позовних вимог
позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією
порушено вимоги підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону
України від 21.12.2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон № 2181-111) та пункту
22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-111 "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12-19.06.2003р. позов задоволено, зобов'язано Державну податкову
інспекцію у м. Сімферополі внести зміни в облікові картки
особового рахунку платника податків - товариства з обмеженою
відповідальністю "АЛ", виключити відомості про заборгованість з
уплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
за травень 2001р. в сумі 3319грн., за червень 2001р. в сумі
413,88грн. та про податок на додану вартість за травень 2001р в
сумі 50000грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням Державна податкова інспекція
у м. Сімферополі звернулася з апеляційною скаргою до
Севастопольського апеляційного господарського суду в якій просила
рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові
відмовити.
За скаргою Державної податкової інспекції Севастопольський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим та постановою від 23.09.2003р.
залишив його без змін, а скаргу без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач сплатив до бюджетів
спірну суму зборів та податків, а саме: податок на додану вартість
за травень 2001р в сумі 50000грн., збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства за травень 2001р. в сумі
3319грн., за червень 2001р. в сумі 413,88грн. підтвердженням чого
є відмітка АКАПБ "У" про списання вказаних сум з банківського
рахунку позивача. Посилаючись на статтю 12 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та пункт 16.5 статті 16 Закону
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, господарський суди дійшли
висновку про виконання позивачем своїх податкових зобов'язань
незалежно від того, що платежі не були зараховані банківською
установою до бюджетів.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті
Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення
та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в частині
спонукання Державної податкової інспекції до внесення змін в
особовий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ",
оскільки , на думку відповідача, в цій частині судове рішення
суперечить вимогам пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, яким передбачено, що податки, збори (обов'язкові
платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими
в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний
казначейський рахунок державного бюджету. Крім того скаржник
посилається на те, що рішення прийняте всупереч вимогам пункту 5.1
Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями
оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів
( z0114-94 ) (z0114-94)
, затвердженої наказом ДПА України від 12.05.94 р.
№ 37, згідно з яким облік надходжень платежів до бюджету в
особових рахунках платників проводиться органом державної
податкової служби на підставі документів, перелічених у пункті 2.5
цієї Інструкції ( z0114-94 ) (z0114-94)
, згідно з порядком, установленим для
обліку кожного платежу, оскільки вищезазначених документів позивач
не надав.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 14.06.2001 р.
, 18.06.2001р., 20.06.2001р. подав на виконання до відділення
АКАПБ "У" по Автономній Республіці Крим платіжні доручення на
перерахування з його банківського рахунку до відповідних бюджетів
податку на додану вартість за травень 2001р в сумі 50000грн та
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за
травень 2001р. в сумі 3319грн., за червень 2001р. в сумі
413,88грн.
Банківською установою вказані суми податку і збору були списані з
рахунку позивача, однак на бюджетні рахунки зараховані не були з
причини незавершення банком переказу грошей.
Ненадходження до бюджетів зазначеної суми податків і збору стало
підставою для направлення позивачу листів від
12.12.2002р.№30692/190 та від 16.12.2002р. № 31319/242, в яких
Державна податкова інспекція повідомила позивача, що зазначені
податки та збори вважає не сплаченими та нараховує на них пеню.
Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
банки та інші фінансово-кредитні
установи виконують доручення платників податків і зборів
(обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих
бюджетів в установлений законами України термін.
Згідно пункту 8.1 статті 8, пункту 32.2 статті 32 Закону України
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в
розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу
банку, в день його надходження. Отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на
переказ.
Як передбачено пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
при використанні розрахункового документа ініціювання переказу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання.
З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
документа на сплату суми податкового боргу підпункт 8.7.1 пункту
8.7 статті 8 та підпункт 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язують відповідно звільнення активів платника податків з
податкової застави та закінчення строку нарахування пені.
В силу підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 названого Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, в редакції, чинній до набрання чинності Законом
України від 20.02.2003 р. № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, на банк, з вини
якого порушені встановлені законодавством строки зарахування
податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних
цільових фондів, покладається сплата пені за прострочення
бюджетного платежу, а також інша відповідальність, передбачена цим
Законом за порушення порядку своєчасного та повного внесення
податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного
цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових
платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або
неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних
цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять
до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з
використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої
забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, у тому
числі ведення особових рахунків платників податків (пункт 1.8
Інструкції про порядок ведення органами державної податкової
служби оперативного обліку податків і зборів(обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів ( z0887-01 ) (z0887-01)
у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
03.09.2001 року № 342). Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3
зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум
платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний
поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та
кожним видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками.
У картках особових рахунків відображаються умови справляння
платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни
подання розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові
зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок;
стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та
сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу та
надміру сплачені) та інше.
Згідно з підпунктом 10.1 зазначеної Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
в
особових рахунках платника податків щомісяця підводяться підсумки
та виводиться сальдо
розрахунків платника з бюджетом (надміру сплачені та суми
податкового боргу). На підставі облікових даних карток особових
рахунків платника податків в автоматичному режимі формуються
податкові вимоги (пункт 13.1 розділу 13 Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
),
тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків
погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток
особових рахунків формується довідка про наявність у платника
податків перед бюджетом суми податкового боргу при необхідності
надання такої довідки за заявою платника (пункт 13.2 розділу 13
Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
).
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про
наявність у платника податків матеріально-правового інтересу у
тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали
фактичний стан платежів до бюджету.
Виходячи з викладеного господарський суд Автономної Республіки
Крим та Севастопольський апеляційний господарський суд повно та
всебічно дослідили та встановили всі обставини справи, які мають
значення для вирішення цього спору і вірно застосували приписи
матеріального та процесуального законодавства ,яке регулює
правовідносини, що склалися , касаційна інстанція не вбачає
підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.
З огляду на зазначене постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду залишається без змін, а касаційна скарга
податкової інспекції без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
12-19.06.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.09.2003р. у справі № 2-23/8675-2003
залишити без змін, касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у місті Сімферополі - без задоволення.