ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 69/9-03
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Е”, м. Сквира
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 15.08.2003
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 69/9-03
господарського суду Київського області
за позовом Спільної фірми “С”, м. Житомир
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Е”, м. Сквира
про стягнення 21 658,85
за участю
представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.03,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 15.08.03, частково задоволено позов
спільної фірми “С” до ТОВ “Е”. З відповідача на користь позивача
стягнуто 17424 грн. основного боргу, 695 грн. пені, 107,91 грн.
збитків від інфляції, 150,02 грн. річних та судові витрати, а
також 1697 грн. витрат на юридичну допомогу.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до умов
договору на виготовлення поліграфічної продукції за № 63 від
25.10.01 позивачем виготовлено і поставлено відповідачу
поліграфічну продукцію на загальну суму 17424 грн., що
підтверджується накладною № 270 від 13.11.01 та довіреністю на
отримання продукції на ім’я директора ТОВ “Е” Г-и С.В.
Факт прийняття виготовленої продукції відповідачем і відсутність
наступних претензій до позивача свідчить про його згоду з
виконаною роботою, предметом договору, обсягом та ціною робіт.
У касаційній скарзі ТОВ “Е” просить скасувати ухвалені у справі
рішення, позов залишити без розгляду або передати на новий
розгляд, посилаючись на те, що договір від 25.10.01 на
виготовлення етикеток не можна вважати укладеним, оскільки у
договорі відсутня проектна документація на поліграфічну
продукцію або затверджені замовником зразки етикетки, тобто
відсутні істотні умови, а тому такий договір визнається
неукладеним. Крім того, на виконання замовлення відсутня
проектно-кошторисна документація.
Не погоджується скаржник із стягненням з нього витрат на оплату
юридичної допомоги. Ці витрати, на його думку, не відносяться до
витрат, передбачених ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі наведені ті ж самі доводи, які були
предметом розгляду апеляційною інстанцією.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторонами спору укладено договір за № 63 від 25.1002 на
виготовлення поліграфічної продукції (етикетки) вартістю 18000
грн. Умови договору передбачали попередню 100% оплату.
Позивач виконав замовлення без отримання попередньої оплати і за
накладною № 270 від 13.11.01 передав відповідачеві, який на
підставі довіреності ЯГХ № 016262 від 13.11.01 на ім’я Г-и С.В.
прийняв її без будь-яких застережень, однак не сплатив у
добровільному порядку вартості цієї продукції, у зв’язку з чим
спільна фірма “С” змушена була звернутися з позовом до суду.
Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду щодо
необхідності стягнення з ТОВ “Е” вартості неотриманої продукції
та застосування передбаченої законом відповідальності за
прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.
Що стосується стягнення з відповідача витрат, понесених
позивачем на юридичну допомогу, то в цій частині рішення
господарського суду від 21.05.03 та постанова апеляційної
інстанції є помилковими і підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суми, які
підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову
покладаються на відповідача. Як вбачається з тексту договору
№ 33 від 09.12.02 (а.с.14) між ТОВ “Правнича фірма “Центр
правового захисту промисловців та підприємців” та спільною
фірмою “С” укладено угоду про надання юридичної допомоги. Тобто
в даному випадку юридична допомога надавалася не адвокатом чи
адвокатським бюро, а тому суд не мав підстав для застосування
ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ці витрати позивача відносяться
до збитків і відшкодовуються у загальному порядку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду Київської області від 21.05.03 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.08.03 в
частині стягнення основного боргу та застосування
відповідальності за прострочення грошового зобов’язання підлягає
залишенню без змін, а в частині стягнення 1697 грн. витрат на
юридичну допомогу скасуванню і передачі на новий розгляд до
господарського суду Київської області.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 21.03.03 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.05.03 в частині стягнення основного боргу та застосування
відповідальності за прострочення грошового зобов’язання залишити
без змін, в частині стягнення 1697 грн. витрат на юридичну
допомогу скасувати і передати на новий розгляд до господарського
суду Київської області.