ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 29/88
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Дроботової Т.Б.,
розглянувши ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
матеріали касаційної
скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.09.2003
у справі м. Києва
господарського
суду
за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
до ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Глобал
Естейтс”
про стягнення 74060,17 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Денисова Є.Б. – за довіреністю
№ 3236/9/10-114 від 11.11.2002р.
- відповідача: Васька В.В. – за дорученням від 23.01.2003
П О С Т А Н О В И В:
У січні 2003 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звкернулось
до суду з позовом про стягнення з ЗАТ “Будівельно-фінансова
компанія “Глобал Естейтс” 74060,17 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003 в позові
податковій інспекції відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва подало касаційну скаргу в якій просить скасувати
попередні судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконних рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.2004 р.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва було проведено перевірку дотримання вимог
податкового і валютного законодавства ЗАТ “БФК “Глобал Естейтс”
за період з 01.07.2000р. по 01.04.2002р.
За результатами даної перевірки податковою інспекцією були
прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.10.2002 р.,
№ 1328/23-2, 1329/23-2 відповідно до яких до відповідача були
застосовані фінансові санкції по податку на прибуток у розмірі 4
144, 50 гри., та по податку на додану вартість у розмірі 8457,14
грн. та донараховане податку на прибуток 27 630 грн. та ПДВ 33
828, 53 грн. Всього на загальну суму 74 060, 17 грн.
При визначенні сум податкових зобов'язань податковою інспекцією
було застосовано до відповідача непрямий метод внаслідок чого
було встановлено заниження податкових зобов’язань по податку на
додану вартість у розмірі 16007,37 грн. та податку на прибуток у
розмірі 24 011,04 грн. При цьому податкова інспекція послалась
на п. 4.3.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111.
Відповідно до приписів наведеного Закону( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо
контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового
зобов'язання платника податків згідно з підпунктом “а” п. 4.2.2.
п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону у зв'язку, зокрема, з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю зазначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може бути
застосований також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій в акті
перевірки жодним чином не вказано, які саме документи обліку,
передбачені нормативно-правовими актами України, відсутні у
відповідача і є такими, що повинні підтверджувати розрахунки,
наведені у деклараціях.
Також було встановлено, що відповідач своєчасно подавав
декларації до податкового органу та вів податковий облік.
Окрім того, судами встановлено, що Акт про результати перевірки
платника податку, який перевірявся керівником податкового органу
не був затверджений, податкове повідомлення, надіслане
відповідачу не містило суми податкового зобов'язання,
нарахованої за непрямими методами органом державної податкової
служби, належної до сплати, не містило опису методів, які при
цьому були застосовані. Податкові повідомлення-рішення містили
загальні суми податкових зобов'язань, нарахованих за Актом
перевірки: по податку на прибуток: 27630 грн., фінансові санкції
4144, 50 грн., всього 31774,50 грн., по податку на додану
вартість: 33828,53 грн., фінансові санкції 8457,14 грн., всього
42285,67 грн. У той же час за непрямими методами відповідачу
було визначено: по податку на додану вартість суму податкових
зобов'язань: 16007,37 грн. по податку на прибуток: 24011,04 грн.
Окрім того, відповідно до п. 19.1 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
пункт 4.3 “Визначення
сум податкового зобов'язання за непрямим методами” набирає
чинності з 01.01.2002р.
За таких обставин судова колегія частково погоджується з
висновками попередніх судів, що оскільки принцип чинності
законів в часі, зазначений в статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, є загальновідомим правовим принципом, то позивач
не мав підстав застосовувати непрямі методи визначення
податкових зобов'язань за податкові періоди, що передували
01.01.2002р, але не 01.07.2002, як зазначили суди, посилаючись
на Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження
Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами” від 27.05.02 № 697 яка набирала чинності з 01.07.02р.
Таке посилання є помилковим, оскільки відсутність методів
(механізму) застосування не призупиняє дію норми Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується з попередніми судами
щодо неправомірного прийняття податковою інспекцією рішення про
застосування до відповідача непрямих методів.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційної інстанції ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 у справі № 29/88 залишити без змін.