ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 20-4/222-5/291-6/080-30/108-03-4398
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 21.10.03
у справі господарського суду Одеського області
за позовом ТОВ "YYY", м. Н-ськ
до ПП "XXX", ТОВ "ZZZ",
ЗАТ "QQQ",
ПП Торгова компанія "RRR", м. Н-ськ
про звільнення приміщення та визнання договору
суборенди частково недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.
від відповідачів: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.03
скасовані постанова Севастопольського апеляційного господарського
суду від 07.10.02 та рішення господарського суду м. Севастополя
від 24.07.02 зі справи № 20-4/222-5/291. Справа направлена на
новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.06.03 дана
справа передана на розгляд до господарського суду Одеської
області.
Рішенням від 22.08.03 господарського суду Одеської області (суддя:
Рога Н.В.) позовні вимоги ТОВ "YYY" задоволено.
Постановою від 21.10.03 Одеського апеляційного господарського суду
(колегія суддів: Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) рішення
від 22.08.03 господарського суду Одеської області скасовано.
Позовні вимоги також задоволено.
Витребувано з незаконного володіння ПП "XXX", ТОВ "ZZZ", ЗАТ "QQQ"
та ПП Торгова компанія "RRR" нежитлові приміщення розташовані за
адресою: Автономна Республіка Крим, м. Н-ськ, вул. Л-я, 99.
Висилено ПП "XXX" (м. Н-ськ, вул. Л-ська, 88 кв. 77 XXX46), ТОВ
"ZZZ" (м. Н-ськ, вул. Л-я, 99, код XXX69), Закрите акціонерне
товариство "QQQ"(м. Ч-ськ, вул. Щ-а, 55 код XXX74) та ПП Торгова
компанія "RRR" (м. Н-ськ, пл. Ж-вa, 11-654, код XXX60) з
нежитлового приміщення розташованого за адресою: Автономна
Республіка Крим, м. Н-ськ, вул. Г-я, 99.
Визнано недійсним на майбутнє: договір №01/98 від 28.04.98
укладений між ЗАТ "QQQ" та ТОВ "ZZZ"; договір суборенди нежилого
приміщення від 30.05.03 укладеного між ЗАТ "QQQ" та ПП "XXX";
договір оренди нежилих службових приміщень від 01.07.03 укладеного
між ПП "XXX" та ПП Торгова компанія "RRR".
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 48 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник майна може вимагати усунення
будь-яких порушень його прав.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду ПП "XXX" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що при прийнятті судових рішень були порушенні норми
матеріального і процесуального права, що стало причиною прийняття
неправомірного рішення. Позивач в даному випадку не мав права
міняти підстави та предмет позову. Предметом позову з даної справи
є спірні відносини між відповідачем і позивачем з приводу
законного володіння і користування об'єкту оренди, які виникли у
зв'язку з укладанням позивачем і ПП Л.Л.Л. договору оренди
службового приміщення № 1/2 від 01.12.2000 та виникнення у
позивача суб'єктивного права на володіння і користування об'єктом
оренди. Підставою позову є сам договір оренди службового
приміщення № 1/2 від 01.12.2000, як фактична обставина (юридичний
факт), що свідчить про виникнення між зацікавленими особами
правовідносин.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що СПД Л.Л.Л. та ТОВ "YYY"
01.12.2000 уклали договір оренди №1/2 службового приміщення,
згідно якого орендар приймає у тимчасове володіння та користування
нежитлове приміщення цокольного поверху, площею 130,6 м. кв. у
будинку № 99 вул. Г-я, м. Н-ськ. Термін дії договору - 5 років.
03.12.2000 сторони підписали акт прийому-передачі об'єкту
нерухомості.
Постановою від 27.11.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду скасовано рішення господарського суду м.
Севастополя від 05.12.02 зі справи №20-7/771-8, яким визнано
недійсним договір оренди нежитлового приміщення №1/2 від
01.12.2000 укладений між ТОВ "YYY" та Л.Л.Л.
Зазначені нежитлові приміщення були передані колишнім власником
М.М.М. в оренду "QQQ" на підставі договору № 01 від 19.07.97. У
подальшому ЗАТ "QQQ" передало їх ТОВ "ZZZ" в оренду на підставі
договору №01/98 від 28.04.98.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.05.03 визнано
недійсним договір оренди № 01 від 19.09.97 нежитлового приміщення
розташованого у м. Н-ську на вул. Г-я, 99 укладеного між М.М.М. та
ЗАТ "QQQ". Зазначене рішення набрало чинності.
Недійсна угода - це угода, яка не відповідає вимогам закону і тому
не породжує правових наслідків. Частина 2 ст. 48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на час укладення угоди)
передбачає негативні наслідки, які настають для сторін у випадку
коли вони уклали угоду, що не відповідає вимогам Закону. Сторони,
які уклали недійсну угоду повертаються до первинного стану.
Отже, договір оренди нежитлового приміщення від 19.09.97 укладений
між М.М.М. і ЗАТ "QQQ" не породив для його сторін будь-яких
правових наслідків. Одержання іншими відповідачами спірного
приміщення у користування на підставі договору визнаного недійсним
через невідповідність його вимогам Закону означає, що ПП "XXX",
ТОВ "ZZZ", ПП Торгова компанія "RRR" діють і користуються спірним
приміщенням без будь яких правових підстав порушуючи тим права
позивача, що володіє приміщенням на підставі договору, які
захищаються Законом України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
на рівні з
правами власника.
Таким чином, визнання первісної угоди недійсною спричиняє визнання
недійсними всіх договорів, які виникають з первісної угоди, що є
підставою для визнання недійсними не тільки всіх угод, укладених
ЗАТ "QQQ" у відношенні нежитлового приміщення по вул. Г-я, 99 у м.
Н-ську, але і всіх наступних угод стосовно зазначеного приміщення
укладених між нами.
Незважаючи на це, ЗАТ "QQQ" 30.05.2003р. уклало договір суборенди
зазначеного приміщення з ПП "XXX".
ПП "XXX" на підставі договору оренди нежитлових службових
приміщень від 01.07.03 передало зазначені приміщення ПП Торгова
компанія "RRR".
23.06.03 СПД Л.Л.Л. (власник приміщення) та ТОВ "YYY" уклали
договір оренди нерухомого майна №0106/03-А, на підставі якого СПД
Л.Л.Л. надає, а ТОВ "YYY" приймає у строкове платне володіння та
користування нежитлові приміщення площею 130,6 м.кв., розташовані
у цокольному поверсі дому № 99 вул. Г-я м. Н-ськa. Термін дії
договору до 01.07.2008 р.
Згідно п.2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування
приміщень настає з дня підписання договору, знаходження у
приміщеннях третіх осіб не є перешкодою для передачі приміщень
орендарю.
Статтею 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на час
укладання договору) передбачено, що договір вважається укладеним з
моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов.
Твердження ПП "XXX" про те, що позивач не мав права змінити
предмет спору не може бути прийнято до уваги, оскільки ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення зі справи
змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних
вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
У відповідності зі ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень
його прав. Зазначені положення також поширюються на осіб, які
володіють майном на підставі договору, а отже поширюються на
позивача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Одеським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 21.10.03 Одеського апеляційного господарського суду
зі справи №20-4/222-5/291-6/080-30/108-03-4398 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко