ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.01.2004 Справа N 17-6-25-4/02-11727
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційне подання H-ського транспортного прокурора в інтересах
держави:
Міністерства транспорту України,
P-ського морського торговельного порту
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 07.10.2003 року
у справі
за позовом H-ського транспортного прокурора в інтересах
держави:
Міністерства транспорту України,
P-ського морського торговельного порту
до Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення з
останнього боргу у сумі 309 539 грн., у тому числі 300 938,64 грн.
портового вантажного збору та 8 601,29 грн. пені за несвоєчасні
розрахунки, посилаючись на те, що відповідач порушив договірні
зобов'язання з оплати рахунків P-ського морського торговельного
порту.
Доповідач - суддя Вовк І.В.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2003 року
в позові відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2003 року,
посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
про стягнення з відповідача вантажного збору у сумі 309 539,95
грн. за перевантаження вантажів через причал порту.
Відзиви на касаційне подання від позивача та відповідача до суду
не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційного подання, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між P-ським морським
торговельним портом (далі - порт) та відповідачем укладено договір
№ 30.10.01.-1 ПФ від 30.10.2001 року, відповідно до якого порт
надав відповідачу плавкран для відкривання (закривання) кришок,
зачистки трюмів та перевантаження зернових вантажів. На кожне
конкретне перевантаження відповідач подає письмову заявку. Плата
за роботи та послуги, надані за вказаним договором, здійснюється
останнім протягом 20 банківських днів з дня виставлення рахунку.
Додатком № 1 від 30.10.2001 року до зазначеного договору
передбачено, що позивач забезпечує причал для постановки судна і
виконання вантажних робіт (при перевантаженні безпосередньо із
ємкостей елеватора на судно). При цьому, відповідач надає порту
доручення/вантажні списки на відвантаження вантажу одержувачам не
пізніше, ніж за 48 год. до підходу судна.
Додатком № 1 також визначено, що за перевантаження зернових через
причал порту відповідач сплачує порту вантажний збір у розмірі 1,4
доларів США за 1 тонну у гривнях за курсом НБУ на день виставлення
рахунку. Рахунки за портовий вантажний збір виставляється на
підставі даних, вказаних у коносаменті, який надається
відповідачем в ТЕК порту. По окремим заявкам і за окрему плату
коносаменти можуть бути оформлені ТЕКом порту.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права ст.ст.
32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшов висновків, що
ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняв
рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права ст.
ст.84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, в основу оскаржуваних рішень судом покладено пункт 2.2.1.
Збірника тарифів на роботи та послуги ( z0476-95 ) (z0476-95)
, що надаються
вантажовласникам морськими портами України, затвердженого Наказом
Міністерства транспорту України 31.10.1995 N 392, яким
передбачено, що плата стягується з вантажовласників за вантажі, що
переробляються елеватором на причалах порту (зерно насипом).
При цьому суд не з'ясував питання про те, чому не може
застосовуватись зазначений нормативний акт до спірних
правовідносин, учасниками яких є сторони, та не навів правових
доводів щодо його незастосування.
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.151 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у
статті 4 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За вимогами ст.162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Проте, суд не звернув уваги на те, що між сторонами було укладено
договір з додатками до нього, де передбачено зобов'язання
відповідача сплачувати вантажний збір, та виходячи з вимог
зазначених норм матеріального права не навів правових підстав не
застосування до спірних правовідносин умов згаданого договору.
У той же час, судом не було з'ясовано правову природу спірних
правовідносин сторін і зміст їх зобов'язань та фактичне виконання
ними цих зобов'язань з урахуванням умов укладеного договору і,
зокрема, додатку № 1 від 30.10.2001 року до нього.
Разом з цим, судом, в порушення ст.ст.84, 105 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, не було
перевірено доводи сторін та не наведено правового обґрунтування їх
прийняття чи відхилення з урахуванням фактичних дій сторін щодо
виконання ними взятих зобов'язань.
До того ж, суду належало з'ясувати доводи позивача про те, що
відповідач листами підтверджував наявність у нього заборгованості
за портовий вантажний збір і погоджувався з його сплатою, та,
дослідивши пов'язані з цим обставини справи, навести правове
обґрунтування прийняття чи відхилення зазначених доводів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід рахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання H-ського транспортного прокурора в інтересах
держави: Міністерства транспорту України, P-ського морського
торговельного порту задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 року та рішення господарського суду Одеської області
від 24.07.2003 року скасувати, і справу № 17-6-25-4/02-11727
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді: І. Вовк
П. Гончарук