ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 9/482пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка м. М.,
розглянувши у відкритому Центрально-Міської міжрайонної
судовому засіданні державної податкової інспекції у
касаційну скаргу м. Макіївки
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.10.2003 р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Центрально-Міської міжрайонної
державної податкової інспекції у
м. Макіївки
до приватного підприємства
“Металресурс”, приватного
підприємства “УкрТех”
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
- позивача:
- відповідача 1:
- відповідача2:
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2003 р.
у справі № 9/482пд Центрально-Міській міжрайонній державній
податковій інспекції у м. Макіївки відмовлено в задоволенні
позову про визнання недійсною угоди, укладеної між приватним
підприємством “Металресурс” та приватним підприємства “УкрТех”.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.10.2003р. у даній справі рішення господарського суду
Донецької області від 19.05.2003 р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що доказів спрямованості умислу
сторін на укладення угоди з метою ухилення від сплати податків
позивачем не надано, а сам факт визнання недійсними статутних
документів та незнаходження за місцем реєстрації є недостатнім
для підтвердження умислу на укладення угоди, що суперечить
інтересам держави.
Центрально-Міська міжрайонна державна податкова інспекція у
м. Макіївки у поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.10.2003 р. та рішення господарського суду Донецької області
від 19.05.2003 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається
на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з частково наступних підстав.
Статтею 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу в обох сторін у разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з
другої сторони стягується в доход держави все одержане і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується
в доход держави.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною
відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладення з метою
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність
умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних
наслідків.
Як встановлено судом першої інстанції між ПП “УкрТех” та ПП
“Металресурс” було укладено договір купівлі-продажу від
01.08.20012 р. № б/н, на виконання якого ПП “УкрТех” здійснило
постачання на адресу ПП “Металресурс” продуктів харчування,
взуття та товарів фармацевтичного виробництва на загальну суму
32484,49 грн. та надало йому податкові накладні.
Оплата за отриманий товар здійснена ПП “Металресурс” шляхом
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП
“УкрТех”, що підтверджується платіжними дорученнями від
27.09.2001 р. № 57 на сму 29800 грн., від 27.09.2001 р. № 56 на
суму 2684,49 грн., листом ЗАТ АКБ “Донкредитінвест” від
24.04.2003 р. № 575/08. Тобто, умови договору, що оспорюється,
виконані контрагентами в повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Центрально-Міська
міжрайонна державна податкова інспекція у м. Макіївки,
стверджуючи про те, що укладена відповідачами угода укладена з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства, не надали
докази, які засвідчують наявність у відповідачів податкового
боргу та підтвердження факту умисного ухилення від сплати
податків з боку відповідачів.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони
(вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні
були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і
суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули
або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел
юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої
фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи,
маючи на це належні повноваження.
Доказом наявності мети та умислу на ухилення відповідачів, або
одного з відповідачів, від оподаткування може виступати
обвинувальний вирок суду з кримінальної справи, який встановлює
причинно-наслідковий зв’язок між укладенням угоди та несплатою
податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати
податків.
Як вже зазначалось, рішенням Ворошиловського районного суду
м. Донецька від 21.02.2002 р. засновниці документи ПП “УкрТех”
визнано недійсними, зобов’язано власника Ліхачова Н.Н. здійснити
заходи по ліквідації підприємства, тобто після укладення
сторонами оспорюваної угоди.
Крім цього, в судових рішення зазначається, що позивачем не
надані документи, які б свідчили і про те, що після виконання
угоди відповідачі ухилились від оподаткування, про цей факт ДПІ
вказує лише у позовній заяві, але судом цей факт не був
встановлений і виходячи з вимог ст. 35 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
потребує
доказування у загальному порядку, а відповідно до ст. 34 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким
чином, сам по собі факт визнання недійсними засновницьких
документі ПП, не є підставою для визнання недійними всіх угод,
укладених ними раніше визнання засновницьких документів
недійсними.
Предметом спору в даній справі є угода, укладена відповідачами.
Підставою позову є укладення угоди з метою завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства.
Таким чином, вирішивши спір по суті, суди мали дати оцінку
спірній угоді, встановивши юридичний факт укладення її з метою
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, або
навпаки. Отже, встановивши, що позивачем не доведено, що
оспорювана угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам
держави та суспільства, суди фактично самій угоді, а не правовій
позиції позивача, остаточної оцінки не дали.
Колегія суддів також вважає, що висновок судів про відсутність в
господарській справі певних доказів суперечить ч. 1 ст. 38 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб’єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов’язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978
року (з наступними змінами) “Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства,
визнається недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані
на приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак господарські суди не встановили достатніх фактичних та
правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваних угод
до таких, що спрямовані саме на ухилення від оподаткування.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували
питання чи проводились документальні перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних
перевірок за спірними угодами з відповідачем-2 відповідача-1,
застосування до останнього санкцій за порушення податкового
законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття
відповідних заходів для вирішення даного спору.
Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо
наявності умислу та меті учасників господарської угоди, тобто не
витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних
справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При
новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші
докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо
належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення
у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центрально-Міської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Макіївки задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.10.2003 р. та рішення господарського суду Донецької області
від 19.05.2003 року у справі № 9/482пд скасувати, справу
направити на новий розгляд господарському суду Донецької
області.