ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 28.01.2004                                         Справа N 7/42

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С. (головуючого)

        Вовка І.В.

        Гончарука П.А.

розглянувши  у     відкритому

судовому засіданні в м. Києві

касаційну скаргу    Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

на постанову        Дніпропетровського апеляційного господарського

                    суду   від 20.08.2003 року

у справі

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

до                  Приватного підприємства "YYY"

про                 стягнення  суми,

                            УСТАНОВИВ:

У лютому  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Дніпропетровської  області  з  позовною  заявою до відповідача про

стягнення збитків у сумі 643489,16 грн.  на користь третьої  особи

ТОВ  "ZZZ",  посилаючись на те,  що відповідач не виконав належним

чином  договірні  зобов'язання  щодо  схову  переданих   йому   на

зберігання  нафтопродуктів,  і  його  відповідальність  виникає на

підставі ст. 419 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Під час розгляду справи у суді першої  інстанції  позивач  уточнив

вимоги і просив стягнути збитки з відповідача на його користь.

Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від

24.04.2003 року в позові відмовлено.

Постановою   Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду

від 20.08.2003   року  зазначене  рішення  суду  першої  інстанції

залишене без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним

рішення скасувати та справу передати  на  новий  розгляд  до  суду

першої інстанції.

У відзиві  на  касаційну  скаргу відповідач вважає,  що прийняті у

даній справі судові рішення відповідають законодавству,  і просить

постанову апеляційного суду залишити без змін,  а касаційну скаргу

без задоволення.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,   дослідивши   доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняті у ній судові рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  із  матеріалів справи,  між сторонами було укладено

договір від 01.04.2000 року,  за умовами якого позивач передає  на

схов,   а   відповідач   зобов'язується   приймати,  зберігати  та

відпускати нафтопродукти.

При цьому відповідач за умовами зазначеного договору відповідає за

втрату,   недостачу   і   погіршення   якості  прийнятих  на  схов

нафтопродуктів, та у разі їх відсутності відшкодовує позивачу 100%

вартості не збереженого майна.

Суд, вирішуючи спір,  у порушення норм процесуального права ст.ст.

32-34,  36, 38, 43   Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   дійшов   висновків,  що  ґрунтуються   на   неповно

з'ясованих  обставинах  справи,  та  прийняв   рішення,   які   не

відповідають вимогам ст.ст.  84, 105 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Так, суд  першої  інстанції  у  мотивувальній  частині  прийнятого

рішення  зробив  суперечливі  висновки,  з  одного  боку вказав на

встановлення факту недостачі  нафтопродуктів,  а  з  другого  боку

навів висновок про недоведеність позивачем факту недостачі,  тобто

завдання збитків.

У той же час,  апеляційний суд не усунув зазначених суперечностей,

допущених   судом   першої  інстанції,  і  зробивши  висновок  про

відсутність вини  відповідача  у  завданні  позивачу  збитків,  не

дослідив  належним  чином  пов'язані з цим обставини,  та не навів

правового обґрунтування такому висновку.

До того ж,  судами попередніх інстанцій  не  було  належним  чином

з'ясовано  правову  природу  спірних правовідносин і договору,  та

його умови з  урахуванням  вимог  норм  матеріального  права,  які

регулюють  зазначені  правовідносини,  а також заявлених позивачем

вимог.

Разом з  цим,  суду  належало   ретельніше   з'ясувати   обставини

пов'язані  з  виникнення  недостачі,  переданого  на  схов майна з

урахуванням умов спірного договору та фактичних  дій  сторін  щодо

виконання ними своїх зобов'язань.

При цьому   суду  слід  було  дослідити  питання  про  те,  чи  не

стосується вирішення даного спору прав і обов'язків ТОВ "ZZZ",  та

обговорити необхідність залучення останнього до участі у справі.

Крім того,  судом не було належним чином перевірено доводи сторін,

що мають правове значення для вирішення спору,  та не  наведено  у

прийнятих рішеннях правового обґрунтування прийняття чи відхилення

зазначених доводів.

За таких обставин,  оскаржені  судові  рішення  не  можна  визнати

законними  й  обґрунтованими,  і тому вони підлягають скасуванню з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи  суду  слід  врахувати  наведене  і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду   викладеного   та   керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,

111-9 - 111-12    Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю "XXX"

задовольнити.

Постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від

20.08.2003 року  та  рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 24.04.2003 року скасувати, і справу № 7/42 передати на

новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

Судді:     І. Вовк

           П.Гончарук