ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 2/52-14/61
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Львівського обласного відділення Фонду
матеріали касаційної соціального захисту інвалідів
скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 29.07.2003
у справі Львівської області
господарського
суду
за позовом ВАТ “Червоноградська автобаза”
до Львівського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
про стягнення 110228,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились
- відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
У січні 2003 року Львівське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з
ВАТ “Червоноградська автобаза” 110228,00 грн. за нестворені на
підприємстві робочі міста для інвалідів за період 1999 –2001
рік.
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.05.2003
року в позові Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 29.07.2003 року
рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій норматив робочих
місць для працевлаштування інвалідів на 1999-2001 рік було
встановлено розпорядженням Сокальської райдержадміністрації за
№ 36 від 02.02.1999р., № 59 від 14.02.2000р., № 21 від
26.01.2001р., яким відповідачу було встановлено у 1999 році –
22, у 2000 році – 18 та у 2001 році – 20 робочих місць.
Відповідачем було створено в 1999 році – 10 робочих місць, 2000
році – 12, та в 2001році – 6 робочих місць.
Згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції до
5.07.2001 року) місцеві Ради народних депутатів спільно з
підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями,
громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду
України соціального захисту інвалідів, на підставі пропозицій
органів Міністерства соціального захисту населення України
щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, зазначений Закон ( 875-12 ) (875-12)
встановлював порядок
визначення нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, і
в якості обов'язкової умови передбачав, що такий норматив має
бути встановлений спільно з підприємством.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Сокальська
райдержадміністрація не залучала відповідача для визначення
нормативу робочих місць, призначених для інвалідів на
підприємстві на 1999 –2001 рік.
Таким чином суди дійшли вірного висновку, що Сокальською
райдержадміністрацією були порушені приписи ст. 19 наведеного
вище Закону, а саме порядок визначення нормативу робочих місць,
призначених для інвалідів.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України “Про
автомобільний транспорт” ( 2344-14 ) (2344-14)
, яка визначає статус
персоналу автомобільного транспорту загального користування,
зазначено, що створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків
загальної чисельності працюючих, крім водіїв.
Як встановлено апеляційним господарським судом відповідач
відноситься до категорії автомобільного транспорту загального
користування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо вірного
застосування апеляційним господарським судом до відповідача
норми ч. 3 ст. 19 Закону України “Про автомобільний транспорт”
( 2344-14 ) (2344-14)
визначивши розрахунок загальної чисельності
працюючих (крім водіїв) у 1999 році - 9 інвалідів (фактично
працювало 10); у 2000 році - 9 інвалідів (фактично працювало
12); у 2001 році - 7 інвалідів (фактично було зайнято робочих
місць 6 і 1 місце).
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення попередніх інстанцій ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.07.2003 та рішення господарського суду Львівської області від
13.05.2003 року у справі № 2/52-14/61 залишити без змін.