ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2004 Справа N 2-13/13421-2003
Вищий господарський суд України у складі: головуючого судді,
суддів;
розглянув касаційне подання прокурора Н-ського району Автономної
Республіки Крим в інтересах держави в особі Н-ського районного
центру зайнятості, м. Н-ськ (далі - Прокурор)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09.2003 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.11.2003 р.
зі справи № Х3
за позовом Прокурора
до колективного підприємства "XXX", м. Н-ськ (далі - КП "ХХХ")
про стягнення 2375,30 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09.2003 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано посиланням на підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті
2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеним Законом України від 20.02.2003
№550-IV ( 550-15 ) (550-15)
), яким визначено, що органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування
відносяться до контролюючих органів і не наділені повноваженнями
по застосуванню заходів з погашення податкових зобов'язань.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 апеляційне подання залишено без задоволення, а назване
рішення - без змін з тих же мотивів.
У касаційному поданні до Вищого господарського суду України
Прокурор просить рішення місцевого господарського суду та
постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу
до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду по
суті.
Касаційне подання мотивовано тим, що до набрання чинності Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 20.02.2003 №550-IV ( 550-15 ) (550-15)
органи Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) до контролюючих
органів не відносились, тому заборгованість, яка виникла до
набрання чинності названим Законом від 20.02.2003 ( 550-15 ) (550-15)
,
підлягала стягненню у загальному судовому порядку.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не
з'явилися.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- КП "ХХХ" зареєстровано в Н-ському районному центрі зайнятості як
платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття за №11300105;
- за перший квартал 2003 року відповідач має заборгованість зі
сплати внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття у сумі 2375,30 грн.;
- заборгованість у зазначеній сумі утворилася до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 20.02.2003 №550-IV ( 550-15 ) (550-15)
;
- Прокурор звернувся з позовом в інтересах Фонду 02.09.2003.
Причиною спору у даній справі стало, на думку позивача,
невиконання відповідачам зобов'язань зі сплати внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття.
Правовідносини зі сплати внесків у Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №
1533-III ( 1533-14 ) (1533-14)
. Розмір внесків встановлений Законом України
"Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного
соціального страхування" від 11.02.2001 № 2213-III ( 2213-14 ) (2213-14)
.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
,
затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики
України від 18.12.2000 року № 339 та зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України від 16.01.2001 № 30/5221.
Відповідно до пункту 7.1 названої Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль
за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та
надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості
шляхом проведення планових перевірок.
Нижчими судовими інстанціями встановлено наявність заборгованості
у відповідача зі сплати внесків у Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі
2375,30 грн.
Пунктом 9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність
роботодавця - КП "ХХХ" за несвоєчасність сплати та неповну сплату
страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей Закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
до контролюючих органів віднесено органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише
стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.
До органів, що уповноважені здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органи стягнення) відносяться, відповідно до
підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Отже колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
прийняті судові рішення такими, що відповідають нормам
матеріального та процесуального права.
Посилання прокурора на те, що заборгованість виникла до набрання
чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.02.2003
№550-IV ( 550-15 ) (550-15)
і тому органи Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття, які до
набрання чинності названим Законом від 20.02.2003 ( 550-15 ) (550-15)
до
контролюючих органів не відносилися, мають право звертатися до
суду з позовом, не можуть бути взяті до уваги.
Правовідносини, пов'язані із сплатою внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття, виникли, як встановлено нижчими судовими
інстанціями, до набрання чинності Законом України "Про внесення
змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 20.02.2003 №550-IV ( 550-15 ) (550-15)
. Однак вчинення
Прокурором процесуальної дії, а саме подання ним позову, відбулося
02.09.2003, тобто після набрання чинності названим Законом від
20.02.2003 ( 550-15 ) (550-15)
. Внесення змін до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
змінило порядок
стягнення цієї заборгованості, а тому висновок суду про те, що
Н-ський районний центр зайнятості не є органом стягнення та не
може звертатися з позовом, є правильним.
Керуючись пунктом статтями 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційного подання прокурора Н-ського району
Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Н-ського
районного центру зайнятості відмовити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003 зі справи № Х3 залишити без
змін.