.О.
                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.01.2004                               Справа N 34/162
(20/202)
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді            Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів:                      Панченко Н.П. ,
                             Плюшка І.А.,
 
розглянувши у відкритому     Українсько-Ірландського ЗАТ з
судовому засіданні           іноземними інвестиціями
касаційну скаргу             “Міжнародний готель “Україна”
 
на постанову                 від 23.09.2003
 
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
 
у справі                     № 34/162 (20/202)
 
за позовом                   ВАТ “Укртелеком” в особі
                             Дніпропетровської дирекції ВАТ
                             “Укртелеком”
 
до                           Українсько-Ірландського ЗАТ з
                             іноземними інвестиціями
                             “Міжнародний готель “Україна”
 
про   стягнення 25840,41 грн.
 
за участю представників:
 
позивача -                   Андрусіва М.С.,
відповідача -                Кириченко Т.О.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
19.04.2002  ВАТ  “Укртелеком” звернувся до  господарського  суду
Дніпропетровської  області  з  позовною  заявою  про   стягнення
25840,41  грн.  зайво перерахованих коштів із  ЗАТ  “Міжнародний
готель “Україна”.
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
08.07.2002  у  справі  №  20/202  позовні  вимоги  залишені  без
задоволення.   Рішення  суду  мотивоване  тим,   що   плата   за
невикористання  17  номерів у готелі  не  підлягає  стягненню  з
відповідача, оскільки була зарахована відповідачем за  фактичний
час   невикористаних  номерів  (за  добу),  як  це   передбачено
Правилами  користування готелями та надання готельних  послуг  в
Україні  ( z0531-96 ) (z0531-96)
        , затверджених наказом Державного  комітету
України  по  житлово-комунальному  господарству  від  10.09.1996
№ 77/44 (п. 3.4).
 
Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду
від   26.11.2002  у  справі  №  02-5/5-22/12  (20/202)   рішення
господарського   суду   Дніпропетровської   області   скасовано,
апеляційна  скарга  ВАТ “Укртелеком” задоволена.  З  відповідача
стягнуто 25701,20 грн. боргу, 3% річних – 139,43 грн.
 
Вищим   господарським   судом  України  касаційна   скарга   ЗАТ
“Міжнародний  готель  “Україна” 05.03.2002 задоволена  частково.
Рішення  першої та апеляційної інстанції від 08.07.2002  та  від
26.11.2002 у справі № 20/202 скасовані. Справа передана на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
 
При   новому   розгляді  справи  №  34/162  (20/202),   рішенням
господарського  суду Дніпропетровської області  від  03.07.2003,
залишеним  без  змін постановою Дніпропетровського  апеляційного
господарського  суду  від  23.09.2003  (судді  О.Виноградник   –
доповідач,    А.Коршун,   Л.Білецька),   позовні   вимоги    ВАТ
“Укртелеком”   задоволено  частково.  З   відповідача   стягнуто
25701,20 грн. зайво сплачених грошових коштів, судові витрати. В
решті позову відмовлено.
 
ЗАТ   “Міжнародний   готель  “Україна”  звернулось   до   Вищого
господарського  суду  України з касаційною скаргою  на  прийняті
рішення,  в якій ставить питання про їх скасування та  прийняття
нового  рішення  про  відмову  Дніпропетровській  дирекції   ВАТ
“Укртелеком”  в  позові. Касаційна скарга обгрунтована  тим,  що
попередні   судові  інстанції  не  в  повному  обсязі  дослідили
матеріали   справи,   що   суперечить  ст.   43   Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  порушили  вимоги
ст.  ст.  104, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  неправильно застосували ст. ст.  153,  162,  216
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
        , п.п. 3.1, 3.3 Правил користування
готелями та надання готельних послуг в Україні ( z0531-96 ) (z0531-96)
        .
 
Заслухавши  пояснення  представника  позивача,  який   підтримав
касаційну  скаргу,  відповідача,  який  проти  неї  заперечував,
перевіривши  застосування судом першої та апеляційної  інстанції
норм  матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд  України у складі колегії суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно  до  п. 3.1 Правил користування готелями  та  надання
готельних  послуг  в Україні ( z0531-96 ) (z0531-96)
        , затверджених  наказом
Державного     комітету    України    по    житлово-комунальному
господарству,  Державного  комітету  України  по   туризму   від
10.09.1996  №  77/44,  зареєстрованих  в  Міністерстві   юстиції
України  16.09.1996  за  №  531/1556  за  №  531/1556  (п.  3.1)
адміністрація  готелю має право укладати договір  на  бронювання
номерів  (місць).  При  наявності  вільних  місць  адміністрація
готелю  приймає заявки на бронювання від юридичних  та  фізичних
осіб  (далі  – замовники) у письмовій або усній формі  (п.  3.3)
заявки  на  бронювання номерів (місць) у готелях для  розміщення
учасників  масових заходів, які подаються замовником  у  термін,
визначений  адміністрацією  готелю  згідно  укладеного  договору
(контракту).
 
Попередніми  судовими інстанціями встановлено, що з  замовленням
на  заселення готелю позивач звернувся в усній формі 12.02.2002.
В  цей  же день було оформлено рахунок № 56 на оплату послуг  за
проживання  в  готелі в сумі 31392,58 грн. і  здійснено  оплату.
Рахунок  № 56 не містить відомості про кількість номерів,  осіб,
часу  поселення. З рішення вбачається, що в цей же  день,  тобто
12.02.2002 були заселені 4 номери представниками позивача і,  як
пояснює  позивач,  від поселення решти його  представників  (про
яких розмова йшла по телефону) в цей же день позивач відмовився.
 
Враховуючи викладене Вищий господарський суд України вважає,  що
висновок судів про те, що бронювання місць не відбувалось, як  і
запізнення  груп з поселенням, що позивачем отримано  послуг  за
використання 4 номерів, по рахунку № 56 від 12.02.2002  на  суму
5691,38 грн. залишок коштів становить 25701,20 грн. - відповідає
фактичним обставинам і матеріалам справи.
 
За  таких  обставин апеляційний суд вірно вважає, що до  спірних
правовідносин  не  повинен застосовуватись відповідачем  п.  3.4
“Правил”  щодо  боргу позивача за фактичний  час  невикористання
номерів (місць).
 
Посилання відповідача на понесені ним збитки не може бути  взято
до уваги, оскільки це предмет іншого спору.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 –  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
                       П О С Т А Н О В ИВ:
 
Касаційну   скаргу  Українсько-Ірландського  ЗАТ  з   іноземними
інвестиціями   “Міжнародний  готель   “Україна”   на   постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.03
у справі № 34/162 (20/202) залишити без задоволення.
 
Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від 23.09.03 у справі № 34/162 (20/202) залишити без змін.