ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.01.2004 справа N 28/41
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13068",
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2003 року ВАТ "Київське автотранспортне підприємство
13068" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 липня
2002 року N 00001541810/0. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що
висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 2 липня
2002 року, на підставі якого було прийняте спірне
повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи
та вимогам Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 березня
2003 року позов задоволене. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача від 19 липня 2002 року
N 00001541810/0.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
5 червня 2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Це рішення та постанова мотивовані тим, що при складанні
розрахунків по сплаті за землю та обчисленні розміру податку за
землю позивачем використовувались відомості Київського міського
управління земельних ресурсів. Відповідні довідки містили грошову
оцінку земельної ділянки та коефіцієнт на функціональне
використання землі (0,8). Органи державної податкової служби при
перевірці правильності нарахування плати за землю повинні
використовувати відомості про вартість земельних ділянок, надані
Київським міським управлінням земельних ресурсів. Використання
відповідачем інших даних для обчислення податку на землю є
безпідставним, оскільки обчислення вартості земельних ділянок не
відноситься до компетенції органів податкової служби.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 жовтня
2003 року N 28/41 постанову Київського апеляційного господарського
суду від 5 червня 2003 року та рішення господарського суду міста
Києва від 24 березня 2003 року скасовано. У задоволенні позову
відмовлено, оскільки відповідачем обґрунтовано при обчисленні
податку за землю було використано коефіцієнт оренди (2,5), так як
позивач отримує від оренди землі прибуток та використовує землю не
за тим призначенням, що встановлений Київською міською радою.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 грудня 2003 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2003 року N 28/41
за касаційною скаргою ВАТ "Київське автотранспортне підприємство
13068", де поставлено питання про скасування цієї постанови та
припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення
норм матеріального права та невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову
апеляційного суду, Вищий господарський суд України вказав, що
позивач отримує від оренди землі прибуток та використовує землю не
за тим призначенням, що встановлено Київською міською радою, тобто
має місце незаконне збагачення за рахунок зловживання правом
користування земельною ділянкою. Також зазначено, що для кожної
частки земельної ділянки, на якій здійснюється певний вид
діяльності, застосовується відповідний коефіцієнт функціонального
використання згідно з "Порядком грошової оцінки земель населених
пунктів" ( z0427-95 ) (z0427-95)
, який затверджено 27.11.1995 р. спільним
наказом Держкомзему і Мінсільгосппроду та зареєстровано в Мін'юсті
30.11.1995 р. N 427/963.
Із такими висновками погодитись не можна. Вони зроблені без
урахування норм матеріального права та обставин справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від
19 липня 2002 року N 00001541810/0 згідно з ст. 14 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
ВАТ "Київське автотранспортне
підприємство 13068" визначено податкове зобов'язання по податку на
землю у сумі 47 072 грн, 82 коп. (32 652 грн. 18 коп. основного
платежу та 14420 грн. 64 коп. штрафних (фінансових) санкцій).
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акту від 9 липня 2002 року N 74/23-211 про результати перевірки
дотримання вимог законодавства про оподаткування ВАТ "Київське
автотранспортне підприємство 13068" за період із 1 жовтня
1999 року по 1 січня 2002 року.
В акті перевірки зазначено, що на балансі позивача значиться
земельна ділянка по вул. Механізаторів у м. Києві. Площа земельної
ділянки становить 56 785, 98 кв.м. На земельній ділянці
знаходяться належні позивачу приміщення загальною площею
13448 кв.м. Позивачем у період 2000-2002 роки частина належних
йому приміщень надавалась в оренду комерційним структурам.
Розрахунки по податку за землю за період 2000-2002 роки надавались
до ДПІ у Залізничному районі м. Києва своєчасно, але дані по
розрахунках підприємства не відповідали даним за результатами
перевірки. Так, позивачем при розрахунку податку за землю
використовувався лише функціональний коефіцієнт 0,8 (землі
транспорту), який встановлений саме з урахуванням специфіки цього
підприємства-користувача, та не було застосовано функціональний
коефіцієнт 2,5 (землі комерційного використання) до площі
земельної ділянки, яка припадає на орендарів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
(далі - Закон) використання землі в Україні є платним.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або
орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є
земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у
власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки,
земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Ст. 13 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
У відповідності з ст. 14 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні особи
самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до
1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним
комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою
Кабінетом Міністрів України (ст.23 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
).
При складанні розрахунків по платі за землю та обчисленні
розміру податку за землю позивачем використовувались відомості
Київського міського управління земельних ресурсів, зазначені у
відповідних довідках від 1 жовтня 1999 року N 330 та від 13 жовтня
2000 року N 663. Вказані довідки містять грошову оцінку земельної
ділянки, наданої позивачу, та відомості про коефіцієнт на
функціональне використання землі (0,80). Лише у довідці від
22 березня 2002 року N 209 (поряд із коефіцієнтом на функціональне
використання землі "0,80") був зазначений коефіцієнт "2,5".
Таким чином, застосування інших, ніж наведені у вказаних
довідках, відомостей про грошову оцінку землі для обчислення
податку за землю за період, що перевірявся, є безпідставним.
При перевірці правильності нарахування плати за землю органи
державної податкової служби повинні використовувати відомості про
вартість земельних ділянок, що надані Київським міським
управлінням земельних ресурсів щодо земельних ділянок,
розташованих у м. Києві.
З урахуванням наведеного постанову Вищого господарського суду
України від 7 жовтня 2003 року N 28/41 слід скасувати, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 5 червня 2003 року
та рішення господарського суду міста Києва від 24 березня
2003 року - залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ "Київське автотранспортне підприємство
13068" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 жовтня
2003 року N 28/41 скасувати, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 5 червня 2003 року та рішення
господарського суду міста Києва від 24 березня 2003 року залишити
в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.