ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 Справа N 19/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому КП УЖГ Солом’янського району
судовому засіданні м. Києва
касаційну скаргу
на постанову від 08.10.2003 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 19/201
за позовом Прокурора Старокиївського району
м. Києва в інтересах держави в
особі ДАЕК “Київенерго”
до КП УЖГ Солом’янського району
м. Києва
про стягнення 21319718 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.08.2001 позовні
вимоги задоволені частково на суму 5683359 грн. 21 коп., в решті
позовні вимоги припинені провадженням та залишені без розгляду.
Суд мотивував обгрунтованість стягнення заборгованості за
спожиту теплову енергію наявними в матеріалах справи доказами,
якими підтверджено невиконання відповідачем договірних
зобов’язань.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.10.2003 рішення господарського суду залишено без змін з тих
же підстав.
КП УЖГ Залізничного району м. Києва у поданій касаційній скарзі
просить постанову апеляційного суду в частині стягнення 5683359
грн. 21 коп. скасувати, у позові відмовити з огляду на те, що
розмір стягнення не відповідає матеріалам справи та
господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора
в інтересах підприємства, чим не врахуваврішення Конституційного
суду України від 08.04.1999.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані
судові акти - залишенню без змін.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції на
підставі ретельної юридичної оцінки угод, розрахунків сторін та
інших наявних у справі доказів встановлений факт невиконання
відповідачем договірних зобов’язань в частині своєчасної сплати
за спожиту електроенергію в сумі 5683359 грн. 21 коп., з яким не
погоджується скаржник.
Колегія відхиляє порушені скаржником питання щодо незгоди з
розміром встановленого боргу, оскільки ці посилання є по суті
запереченнями щодо оцінки судами доказів по справі, а згідно
імперативних вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази та додатково перевіряти наявні у справі
докази.
Водночас не заслуговують на увагу посилання відповідача на ніби-
то помилкове порушення господарським судом провадження у справі
за позовом прокурора в інтересах підприємства, оскільки позов
поданий ще у 1998 році до набрання чинності рішенням
Конституційного суду України від 08.09.1994 № 3-рп/99.
Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом апеляційної інстанції до спірних
правовідносин норм чинного законодавства та відсутність будь-
яких підстав вважати, що судом помилково застосовані норми
матерўального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
8.10.2003 у справі № 19/201 залишити без змін, а касаційну
скаргу КП УЖГ Солом’янського району м. Києва – без задоволення.