ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 Справа N 15/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали Відкритого акціонерного товариства
касаційної скарги “СХ”
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 26.05.2003
та рішення господарського суду Рівненської
області від 21.03.2003
у справі № 15/80
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Е”
до Відкритого акціонерного товариства
“СХ”
третя особа: Рівненське обласне відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності
про стягнення 24242,71 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.03.2003
року у справі № 15/80 задоволено позовні вимоги ВАТ “ЕР”.
Постановою Львівський апеляційний господарський суд від
26.05.2003 р. рішення господарського суду Рівненської області
від 21.03.2003 року у справі за № 15/80 залишено без змін,
апеляційну скаргу ВАТ “СХ” № 326 від 09.04.2003 року – без
задоволення.
Відповідач у справі із зазначеними рішенням та постановою не
згоден та просить їх скасувати, а в позові ВАТ “Ей-І-Ес
Рівнеенерго” відмовити.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми
матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 440, 441,
450, 452, 457 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 2 ст. 4, ст. 4-2, 4-3,
ч. 1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне.
Громадянин С-юк А.А. 02.11.1999 року, рухаючись на вантажному
автомобілі ГАЗ-53 державний номер 57-13 РВО, належному
Сарненському хлібозаводу, грубо порушивши п.п. 12.3, 16.10
Правил дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду,
внаслідок якої постраждав працівник Позивача- громадянин Лех
Л.П. , і якому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Вина
працівника відповідача, як і зазначені обставини, підтверджені
вироком Сарненського районного суду від 15.06.2000 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирок суду з кримінальної справи,
що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду
при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким
вони вчинені.
Документальними доказами по справі встановлено, що по лікарняних
листках внаслідок травми в ДТП громадянину Л-ху Л.П. за період з
07.11.1999 року по 21.06.2000 року було виплачено 2 424,71 грн.;
зазначені кошти були віднесені позивачем на витрати Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; в
квітні 2001 року працівниками виконавчої дирекції Рівненського
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності була проведена перевірка правильності
нарахування та своєчасності оплати страхового збору та
витрачання коштів Фонду на підприємстві позивача, був складений
акт від 23.04.2001 року, згідно з яким кошти в розмірі 2424,71
грн. не були прийняті Фондом до зарахування, а позивача в свою
чергу було зобов'язано подати цивільний позов до осіб, винних в
заподіянні шкоди.
В грудні 2002 року Фондом було проведено ще одну перевірку
правильності нарахування та своєчасності оплати страхових коштів
та витрачання коштів Фонду на підприємстві позивача, про що
20.12.2001 року було складено акт № 000719 про те, що ВАТ “ЕР”
не виконані вимоги попередньої перевірки, а саме, в
установленому порядку не відшкодована шкода по ДТП, яка сталася
з працівником Лех Л.П. на суму 2424,71 грн., а тому було
прийнято рішення № 000682 “Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат,
донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню”.
Вказаним рішенням до позивача були застосовані штрафні санкції
на загальну суму 2666, 41 грн., які були перераховані Фонду
платіжним дорученням № 139 від 13.01.2003 року.
У відповідності до вимог ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків,
передбачених законодавством; згідно ст. 441 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
організація повинна відшкодувати шкоду,
заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх
трудових (службових) обов'язків; разом з тим, згідно ст. 450
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, організації і громадяни,
діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення
(в тому числі і власники автомобілів) зобов'язані відшкодувати
шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не
доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або
умислу потерпілого, а вироком Сарненського районного суду від
15.06.2000 року встановлена вина працівника відповідача у скоєні
ДТП на автомобілі, що належав останньому та нанесення в
результаті ДТП працівнику позивача тяжких тілесних ушкоджень.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що ВАТ “ЕР”
відшкодувало шкоду в розмірі 2 424,71 грн., заподіяну з вини ВАТ
“СХ”, позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної
особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого
висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на той факт, що судами першої та апеляційної
інстанцій були порушені положення ст.ст. 440, 441, 450, 452, 457
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду вважає,
що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано
норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для
їх скасування не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ВАТ “СХ” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Рівненської області від 21.03.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.05.2003 у справі № 15/80 залишити без змін.