ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 Справа N 9/218-03-6909
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ТОВ “І” та СТОВ “ІА”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 01.10.2003 Одеського
апеляційного господарського суду
та касаційну скаргу господарського суду Одеської
області
на окрему ухвалу від 01.10.2003 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/218-03-6909
за позовом позовом СТОВ “ІА”
до ТОВ “І”;
ТОВ “П”;
ВАТ “БК";
Барської міжрайонної ДПІ;
ВАТ “КК”;
Державного комітету України з
державного матеріального резерву;
Барського учбово-виробничого
підприємства Українського
товариства сліпих;
НАК “Н";
Вінницького регіонального
відділення Українського
інноваційної компанії;
СО “ЕМ”;
Управління магістральних
газопроводів “Ч”;
Компанії “У”
про визнання недійсним договору оренди обладнання і приміщення
від 30.07.2003 № 1
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.12.2003 року по
27.01.2004 року у зв'язку з клопотанням ТОВ “І” та з метою
надання представнику товариства ознайомитися з матеріалами
справи, а також для розгляду в порядку ст. 20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
заяви ТОВ “І” про
відвід колегії суддів у даній справі.
Ухвалами від 08.09.2003 господарського суду Одеської області
(суддя Бакланова Н.В.) порушено позовне провадження у справі та
вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачам
і іншим особам вчиняти будь-які дії щодо оспорюваного договору
оренди.
Постановою від 01.10.2003 Одеського апеляційного господарського
суду зазначені ухвали скасовано з посиланням на порушення судом
першої інстанції правил територіальної підсудності, передбачених
ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та порушення норм Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки сторонами за договором оренди
від 30.07.2003 є ТОВ “П” та ВАТ “БК”, які знаходяться в м. Бар
Вінницької області, причому у відношенні ВАТ “БК” господарським
судом Вінницької області порушено та розглядається Справа N
367/5 про банкрутство.
Окремою ухвалою від 01.10.2003 Одеського апеляційного
господарського суду, винесеною на підставі ст.ст. 90,99
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
доведено до відома голови господарського суду Одеської області
встановлені порушення цим судом норм ст. 15 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з метою їх
недопущення в подальшому.
ТОВ “І” та ТОВ “ІА” у поданих касаційних скаргах просять
постанову скасувати, справу передати на розгляд до
господарського суду Одеської області, оскільки вважають, що
прийнявши та розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “П” на ухвалу від
08.09.2003 про порушення провадження у справі, яка не підлягала
оскарженню, суд апеляційної інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 6,
ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 64, ч. 1 ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
які зобов'язують органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією
межах та відповідно до законів України.
Господарський суд Одеської області у поданій касаційній скарзі
просить окрему ухвалу від 01.10.2003 скасувати, посилаючись на
те, що виходячи зі змісту ст. 90 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
окрема ухвала має своєю метою
усунення недоліків або порушень законодавства саме
підприємствами, установами, організаціями, спір між якими
розглядається, а також іншими підприємствами, організаціями або
посадовими особами, що не є учасниками судового процесу, але
мають відношення до предмета спору.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційні
скарги ТОВ “І” та ТОВ “ІА” підлягають частковому задоволенню,
постанова від 01.10.2003 – скасуванню в частині скасування
ухвали від 08.09.2003 про порушення провадження у справі та
залишенню без змін в частині скасування ухвали від 08.09.2003
про забезпечення позову у даній справі, а касаційне провадження
в частині оскарження окремої ухвали від 01.10.2003 підлягає
припиненню з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, пов'язані з оскарженням в
апеляційному порядку ухвал про порушення провадження у справі та
вжиття заходів до забезпечення позову, а також пов'язані з
оскарженням у касаційному порядку окремих ухвал, поширюється дія
ст. 18, 64, 66,67, ч. 1 ст. 106, ч. 3 ст. 111-13, що не
враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови
від 01.10.2003.
Ухвалою від 08.09.2003 господарського суду Одеської області,
винесеною на підставі ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, порушено
провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву СТОВ
“ІА” про визнання недійсним договору оренди обладнання та
нежилих приміщень від 30.07.2003, укладеного між арбітражним
керуючим від імені ВАТ “БК” і ТОВ “П”.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали
місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку у випадках, прямо передбачених цим
Кодексом.
Однак, статтею 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено
можливість оскарження в апеляційному чи касаційному порядку
ухвал про порушення провадження у справі.
Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 106 та ст. 64 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
зазначена вище ухвала від 08.09.2003 є такою, що
взагалі не підлягає апеляційному чи касаційному оскарженню.
Вимоги ст. 64 та ч. 1 ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кореспондуються з нормою п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою передбачено принцип забезпечення
апеляційного оскарження рішень, крім випадків, встановлених
законом.
Зважаючи на відсутність нормативних підстав для оскарження
ухвали від 08.09.2003 (а.с. 1) у даній справі, суд апеляційної
інстанції повинен був відмовити ТОВ “П” у прийнятті апеляційної
скарги на зазначену вище ухвалу, а в разі помилкового прийняття
такої апеляційної скарги до розгляду, припинити апеляційне
провадження у справі.
За таких обставин, розглянувши в судовому засіданні апеляційну
скаргу ТОВ “П” на ухвалу від 08.09.2003 про порушення
провадження у справі та скасувавши цю ухвалу, суд апеляційної
інстанції безпідставно вийшов за межі своєї юрисдикції,
передбачені ч. 1 ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та порушив
вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно
яких державні органи, в тому числі органи судової влади повинні
діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України, а тому постанова від
01.10.2003 в частині скасування зазначеної вище ухвали підлягає
скасуванню.
Натомість касаційна інстанція погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції про порушення господарським судом Одеської
області правил територіальної підсудності, встановлених ст. 15
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки оспорюваний договір оренди є
двосторонньою угодою, укладеною між арбітражним керуючим від
імені ВАТ “БК” та ТОВ “П”, місцезнаходженням яких є м. Бар
Вінницької області, а тому штучне залучення позивачем інших
відповідачів жодним чином не впливає на підсудність даного спору
господарському суду Вінницької області.
Тим більше, що на даний час у провадженні господарського суду
Вінницької області знаходиться Справа N 367/5 про банкрутство
ВАТ “БК”, а тому відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відсутні підстави для порушення позовного
провадження про визнання недійсним договору оренди, укладеного
від імені боржника ліквідатором (арбітражним керуючим).
Наведені обставини свідчать про необхідність вирішення
господарським судом Одеської області питання про наявність
підстав для припинення провадження у справі, як помилково
порушеної, та передачі справи за територіальною підсудністю до
господарського суду Вінницької області згідно зі ст. 15, 17 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак колегія вважає правомірним скасування судом апеляційної
інстанції похідної ухвали від 08.09.2003 про вжиття заходів до
забезпечення позову (а.с. 22-23) з огляду на помилкове попереднє
порушення судом першої інстанції позовного провадження,
можливість апеляційного оскарження ухвали, винесеної на підставі
ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також у зв'язку з відсутністю
будь-яких заперечень позивача та першого відповідача в
касаційних скаргах з приводу законності та обґрунтованості
постанови від 01.10.2003 в цій частині. Окрім того, касаційна
інстанція враховує немотивованість цієї ухвали та ті обставини,
що предметом даного господарського спору є не витребування
орендованого майна, а визнання недійсним договору оренди, який
відповідно до ч. 2 ст. 59 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо
повернути вже здійснене користування орендованим майном.
Водночас колегія вважає помилковим прийняття касаційною
інстанцією до розгляду касаційної скарги господарського суду
Одеської області на окрему ухвалу від 01.10.2003, оскільки
відповідно до ч. 3 ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційні
скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів
можуть подавати лише сторони та інші учасники судового процесу,
передбачені цим Кодексом, а згідно зі ст. 18 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до складу учасників судового процесу входять
сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у
процесі у випадках передбачених цим Кодексом (судовий експерт,
перекладач тощо). Тобто, закріплений ст. 18 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
перелік учасників судового процесу є вичерпним та
розширеному тлумаченню не підлягає, а господарський суд не є
учасником судового процесу, оскільки відповідно до ст. 124 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
покликаний безпосередньо здійснювати
виключно правосуддя.
За таких обставин касаційна скарга господарського суду Одеської
області на окрему ухвалу прийнята до розгляду колегією суддів
внаслідок помилки в суб'єктному складі даних процесуальних
правовідносин, а тому зазначені недоліки підлягають виправленню
шляхом припинення касаційного провадження в частині оскарження
окремої ухвали від 01.10.2003.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 3 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 18, ч. 1 ст. 106,
ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, ст.ст. 111-10 –111-11, ч. 3
ст. 111-13 України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “І” та СТОВ “ІА” – задовольнити частково.
Постанову від 01.10.2003 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 9/218-03-6909 змінити, скасувавши її в частині
скасування ухвали від 08.09.2003 господарського суду Одеської
області про порушення провадження у даній справі.
В решті постанову залишити без змін.
Припинити касаційне провадження в частині оскарження окремої
ухвали від 01.10.2003 Одеського апеляційного господарського суду
у даній справі.
Справу направити до господарського суду Одеської області.