Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого у засіданні судді (доповідач у справі),
суддів,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю спільного підприємства "XXX"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
06.05.2003
у справі № Х4
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного
підприємства "XXX"
до Міністерства аграрної політики України
третя особа Відкрите акціонерне товариство "YYY"
про стягнення заборгованості у розмірі 2 186 598,02 грн.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
позивача - присутній,
відповідача - присутній,
третя особа - присутній.
Державний департамент України з питань виконання покарань -
присутні,
Міністерство оборони України - присутній.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 11.12.2002 р. по справі
№ Х4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного
підприємства "XXX" до Міністерства аграрної політики України,
третя особа - Відкрите акціонерне товариство "YYY", про стягнення
2 186 598,02 грн. в позові було відмовлено.
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства "XXX" -, не погоджуючись із рішенням
господарського суду м. Н-ська від 11.12.2002 р., подав до Н-ського
апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій
просить: рішення суду першої інстанції скасувати повністю,
прийняти нове рішення.
Н-ський апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну
скаргу Позивача, виніс Постанову по справі від 06.05.2003 р., якою
рішення господарського суду м. Н-ська від 11.12.2002 р. залишив
без змін, а скаргу - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю спільного підприємства
"XXX", не погоджуючись із Постановою Н-ського апеляційного
господарського суду від 06.05.2003 р. у справі № Х4, подав до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, якою просить:
скасувати Постанову апеляційної інстанції та Рішення суду першої
інстанції, прийняти нове рішення по справі № Х4.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають
обставинам справи, що при винесенні рішення та постанови суди
першої та апеляційної інстанцій допустили помилки при застосуванні
норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши
матеріали справи, встановила наступне.
10.12.1998 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України
№1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
матеріально - технічними і фінансовими ресурсами в 1999 році"
( 1953-98-п ) (1953-98-п)
(далі - Постанова КМУ ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
) та "Порядку
забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними
добривами і засобами захисту рослин у 1999 році" ( z0240-99 ) (z0240-99)
(далі - Порядок ( z0240-99 ) (z0240-99)
), який був затверджений спільним
наказом Мінагропрому України, Мінфіну України, Мінпромполітики
України, Держкомрезервом України від 28.01.1999 р. №48/25/27/25
Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "ХХХ"
приймало участь в забезпеченні виробництва сечовини (карбаміду),
упакованої в мішки та в її постачанні сільськогосподарським
товаровиробникам під врожай 1999 р.
Відповідно до п.7 Постанови ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
було прийнято рішення
про реалізацію для сільськогосподарських товаровиробників 0,5 млн.
тон мінеральних добрив.
Відповідно до п.п.1, 6 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
відвантаження
підприємствами хімічної промисловості добрив здійснювалось через
ВАТ "YYY".
Відповідно до п. 7 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
ВАТ "YYY" та агрохімічні
формування в областях і районах є постачальниками добрив для
сільськогосподарських виробників. ВАТ "YYY" укладало договори з
підприємствами хімічної промисловості та агрохімічними
формуваннями областей, які, в свою чергу, укладали аналогічні
договори з районними агрохімічними формуваннями на авансове
отримання засобів хімізації.
Відповідно до п.8 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
перехід права власності на
мінеральні добрива від підприємств хімічної промисловості до
сільськогосподарських товаровиробників через систему Агрохіму
наставав після одержання їх на станції призначення та оформлення
рахунків-фактур.
Відповідно до п.10 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
районні агрохімічні
формування укладали з сільськогосподарськими товаровиробниками та
заготівельними підприємствами договори про постачання
сільгосптоваровиробникам міндобрив шляхом закладання продовольчого
зерна та іншої сільхозпродукції до Державного резерву. Мінеральні
добрива постачались тільки тим сільгосптоваровиробникам, які
уклали договори на поставку зерна та іншої сільгосппродукції до
Державного резерву. Вартість продовольчого зерна та іншої
сільгосппродукції, що закладалась до Державного резерву, мало
дорівнювати вартості отримуваних мінеральних добрив. З метою
забезпечення гарантії розрахунків на суму отриманих засобів
хімізації сільгосптоваровиробники заставляли поголів'я худоби за
дорученням Держкомрезерву.
Таким чином, відповідно до вищезазначеного Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
Мінагропром, Мінфін, Мінпромполітики та Держкомрезерв встановили,
що підприємства - виробники добрив поставляють засоби хімізації
сільгосптоваровиробникам через ВАТ "YYY" та агрохімічні формування
(в областях та районах), а сільгосптоваровиробники за отримані
добрива здійснюють поставку (закладання) сільськогосподарської
продукції до Державного резерву.
Відповідно до п.14 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
встановлено порядок збору
даних щодо передачі мінеральних добрив від постачальників до
сільгосптоваровиробників. Так, 15 числа місяця, наступного за
звітним, Мінпромполітики мав передавати до Мінфіну та
Держкомрезерву складені хімічними підприємствами акти фактичної
вартості мінеральних добрив, поставлених сільгосптоваровиробникам.
ВАТ "YYY" за розподілом Мінагропрому та Мінпромполітики щомісячно
розробляв відомість про сплату коштів постачальникам мінеральних
добрив, а до 15 числа місяця, наступного за звітним, Мінагропром
здійснював часткову проплату вартості переробки хімічним
підприємствам за рахунок коштів, які надійшли від Міноборони за
отримане проводольство від сільгоспвиробників на загальну суму 30
млн. грн..
З вищенаведеного вбачається, що, по перше, Мінагропром не
здійснював оплату хімічним підприємствам за всі відвантажені
добрива, а здійснював лише часткову проплату вартості переробки за
рахунок коштів, які надійшли від Міноборони. А тому колегія суддів
вважає, що суд апеляційної інстанції недостатньо обґрунтував
обов'язок Мінагропрому щодо сплати коштів за поставлені мінеральні
добрива в повному обсязі, в тому числі за вимогами Позивача.
Відповідно до п.п.7, 10 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
, Додатків 5 та 6 до
Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
вбачається, що за отримані добрива
сільгоспвиробники розраховуються шляхом передачі сільгосппродукції
до Держкомрезерву.
При цьому відповідно до п.19 Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
Мінагропром
Автономної Республіки Крим, управління автономної Республіки Крим,
обласних і районних держадміністрацій забезпечують закладання до
державного резерву продовольчого зерна та іншої
сільськогосподарської продукції на заготівельних підприємствах ДАК
"Хліб України" та Держкомрезерву в рахунок фактично отриманих
засобів хімізації.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що в
результаті виконання вищезазначених Постанови ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та
Порядку ( z0240-99 ) (z0240-99)
Держкомрезерв отримав від сільгоспвиробників
сільгосппродукцію в якості розрахунків останніх за отримані
мінеральні добрива.
Відповідно до ч. 3 п. 21 Постанови ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та п. 19 Порядку
( z0240-99 ) (z0240-99)
Державний комітет по матеріальних резервах
забезпечував реалізацію зерна та іншої сільськогосподарської
продукції, проводив розрахунки за борговими зобов'язаннями з
державним бюджетом та мав перерахувати кошти за ресурси, отримані
в рахунок платежів до бюджету.
Таким чином, відповідно до Постанови ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
та Порядку
( z0240-99 ) (z0240-99)
саме Державний комітет по матеріальних резервах був
відповідальною особою щодо розрахунків за отримані мінеральні
добрива: отримав сільгосппродукцію за поставлені добрива,
забезпечив його реалізацію, перераховував в бюджет отримані кошти,
за рахунок яких, державні органи мали розрахуватись з
постачальниками добрив.
А тому, на підставі ст. 23, 24, 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Державний комітет по матеріальних резервах підлягає залученню до
участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача або
в якості відповідача.
За таких обставин, Рішення господарського суду м. Н-ська від
11.12.2002 р. та Постанова Н-ського апеляційного господарського
суду від 06.05.2003 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
постановив:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства "XXX" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Н-ська від 11.12.2002 р. та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 06.05.2003
р. у справі № Х4 скасувати.
3. Справу № Х4 направити на новий розгляд до господарського суду
м. Н-ська.